Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

294 Основні види господарства а) Рільництво, ліси, годівля худоби. Рільництво почало розвиватись щойно тоді, коли проголошено самостійність Парагваю, тобто з 1811 р. Головний продукт Парагваю танін, що його видобувають з цінного дерева „квебрихо”. Танін уживається як гарбник у виправі шкір. Продукція таніну доходить до 50.000 тонн річно. Другий дуже важливий продукт є т. зв. „черва мате” (рід чаю), що частинно росте дико, в підзворотникових лісах, частинно вирощують на плантаціях. Найбільш поширене є вирощування цукрової тростини, бавовни, тютюну, кукурудзи, рижу, картоплі та інших. Пшениці сіють мало привозять з Арґентіни, зате дуже багато вирощують у Парагваї овочів, зокрема садовини й винограду. Рільнича культура дуже низька, але ґрунт й підсоння дуже сприяють розвиткові штучних угноєнь. Досі під рілею занято трохи більше ніж І*/» загальної площі, зате великі обшари землі уживається на випас худоби, якої тепер у Парагваї нараховують коло 4.000.000 шт., а саме до 3 міл. рогатої худоби, 135 тис. овець, 185 тис. коней, 32 тис. свиней та інші. Загально на одного мешканця припадає 4 шт. худоби. Ліси займають більше 2/3 поверхні краю; самі праліси, джунглі займають майже 1/4 поверхні Парагваю. б) Гірництво і промисл. Промисловість слабо розвинена, дещо зроблено при допомозі англійського та американського капіталу. Важкої промисловости взагалі нема, хоч залізної руди, міді, мангану та інших копалин на терені Парагваю є багато, але нема кому їх експлуатувати. Промисловість обмежена перерібкою сільсько- господарських продуктів, зокрема: м’ясна промисловість, горілчаний промисел, броварні, миловарні і т. д.