Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

44 тяжко було знайти спільну мову і тому по перших невдалих спробах «українізації» наших виходців з Лемківщини, українська інтелігенція махнула взагалі на тих «блудних синів» рукою, втрачаючи всяку надію врятувати їх для української нації. Найбільше ще може врятувала їх гр.-кат. церква, до якої лемко був сильно прив’язаний зі Старого Краю і тримався її, хоч і не все погоджувався з «українською політикою» свого священника. Велику частину з них врятував також УНО, якого лемки властиво закладали (тоді ще під назвою Руский Нар. Союз, а від якого відтак майже не відступали, вже хоч би через матеріяльні користі). Правда, між піонірами українського життя в Америці є і певна частина свідомих лемків, світочів, якими Лемківщина не потребує встидатися, та це був малий процент в порівнянню зі загалом, який ще і до нині, хоч навіть і стоїть в українських організаціях (головно допомогових товариствах і церквах) воліє назватись русином, або, русином- українцем, як прямо українцем. Більшість з них, як було вже сказано, опинилась у ворожому таборі: в російській православній та в закарпатській (москвофільській) гр.-кат. церкві, як також в російських чи радше москвофільських допомогових організаціях. Це, так звані, цареславні москвофіли, які орієнтуються на царську «матушку Расею». В протиставленню їм повстала по світовій війні і група комуністичних москвофілів, що орієнтуються на большевицьку Росію. Вони об’єднані в сильній активній організації «Лемко-Союз» зо своїм органом «Лемко». Як далеко пішла колотнеча, під національним оглядом, між тим нашим малим, племенем в Америці, свідчить той факт, що називають вони себе такими різними назвами; українець, русин-українець, русин або руснак, русский, карпато-рос, угророс, лемко, а навіть... грек (це останнє непорозуміння через гр.-кат. обряд!). На такий сумний стан вплинуло багато причин та в першу чергу брак відповідних провідників, які б знали душу, ментальність, говір та проблеми цього нашого «тирольця Заходу» та підійшли до нього зі зрозумінням та тактом. Що можна зробити дещо між тим нашим народом, коли підійти до нього з того боку, де його