Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

57 було майже року, щоби не приїжджав до Америки делєґат від якогось українського товариства з Рідного Краю, для переведения більшої збірки; нераз бувало їх двох і трьох нараз. Годі подати вичерпуючо всі суми, які поплили до Рідного Краю від наших заокеанських братів, та всеж таки бодай деякі цифри хай унагляднять жертвенність наших виходців: Державна позичка переведена делегатом Зах. Укр. Нар. Республіки в 1921 р. принесла 140.000 дол. На Рідну Школу вплинуло в рр. 1921 – 35 – 87.000 дол., в тому тільки за один рік (1928) підчас побуту делегата Рідної Школи – 20.000. Українське Товариство Допомоги Інвалідам одержало до 1935 р. – 75.000 дол., на Дім Українських Інвалідів зібрано в короткому часі – 30.000 дол. В останніх роках особливою популярністю тішився «Боєвий Фонд», збираний українськими націоналістами. Спричинились до цього в немалій мірі кількакратні поїздці по Злучених Державах Омеляна Сеника-Грибівського та його золотоусті, пламені промови на сотках віч та інших масових зібраннях. За один тільки рік, підчас його побуту, зібрано – 40.000 дол. Об’єднання Українських Організацій в Америці обчислює, що воно само за час свойого існування (від 1922 р.) зібрало на народні потреби в краю понад – 300.000. Це тільки головніші суми. А скільки гроша пішло прямо до поодиноких сіл, на будову читалень, народних домів і тп., які нігде незаписані, або принайменше не дадуть зчислитися. Тут належалоб вчислити також ті матеріальні тягарі, які поносить українська американська еміграція на удержування інформаційно-пресових бюр в різних європейських центрах та в Америці, на висилку різних делегацій (згадати хоч би українсько американську делегацію на Версайську Мирову Конференцію), чи висилку укр. амер. делегації до Европи з нагоди подій на Закарпатті в 1938 р. і т. п. Неможливо подати докладну загальну суму цієї допомоги, але заключавши по певним даним можна сказати, що сума ця сягає міліона доларів.