Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

74 Всі ці емігранти відносяться до початків другої половини минулого століття. Та є дослідники, які перших наших емігрантів до Америки дошукуються далеко раніше, хоч і не називають їх імен. Як ми вже згадували в нашій статті (дивись: «Укр. Вісник», ч. 7/106), вони по іменах чужинців, що, брали участь у визвольній американській війні (1775 —83) по стороні Америки, догадуються, що між ними були також українці. Гончаренко пише (про це мова далі), що наші козаки з Камчатки прибули на Аляску разом з капітаном Берінґом в 1724 р. А Олександер Сушко, дослідник української праісторії, що живе в З’единених Державах, розказує нам, що вже з скандинавсько-ісляндськими норманами приїжджали до Америки безсумнівно й «русичі» з Києва та Новгорода. (Звичайно принято уважати за дату відкриття Америки 1492 р. Тимчасом Америка стала відкритою далеко раніше, а саме, згадуванними О.Сушком, скандинавсько-ісляндськими норманами. Наявним пам'ятником побуту скандинавців; в Америці далеко до Колумба є, т. зв., «кенсингтонський камінь» в стейті Міннесота, датований 1362 р. Американський, конгрес усталив, що Америка стала вперше відкритою норвезьким мореплавцем Лейфом Еріксоном року 1000). Якби не було з тими першими емігрантами, та ми не можемо сказати про них нічого інше. Зате в ґалерії образів піонірів нашого емігрантського життя на землі Вашингтона вирізняється одна видатна та дуже оригінальна постать, про яку маємо доволі точні дані та можемо про неї дещо більше сказати. Мова тут про право славного священника з Великої України, о. Агапія Гончаренка, що рахується першим свідомим українським емігрантом, котрий зіставив по собі ім’я в Америці та який до смерти підтримував живий зв’язок з рідним краєм. Постать ця настільки цікава та оригінальна, а життя її таке інтересне, ба прямо фантастичне, що вона повинна цікавити не тільки історика української еміграції в Америці, але і взагалі кожного українського читача.