Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

78 «Підем по світу і зобачите, що козацьке назьвисько славніше зо всего слов’янського люду. Я те чув і бачив в турських, грецьких і всяких бусур манських землях. Другі діти слав’янські, вони всі жебрають милостинки у царя московського; в них нема ні душі своєї ні серця, все в лапах царя. «Україно, моя ненько! Москаль ще не запоганив міцних дітей твоїх козацький люд ще і до сего часу порядніший зо всього слав’янського люду: не забувай того, ненько моя, і научай тако діточок своїх.»*) *) Користаємось статтею «Агапій Гончаренко», поміщеній в Календарі Україн. Робітн. Союза, Скрентон, Па. 1934. З неї черпаємо і деякі інші дані. Дальші матеріали про А. Гончаренка: Про козаків та свою понад все улюблену країну писав Гончаренко також багато в американській пресі. Найбільш помітною є може його стаття п. н. «Козаки поневолений народ», яку помістив Гончаренко в 1899 р. в «Овкленд Енквайрер», що виходив в Овкленді в Каліфорнії, де він тоді проживав. Там читаємо, між іншим, таке: «Чимало є ще таких людей, що вважають козаків (синонім українців.) за дикунів, розбишак та хижих звірюк. Щоб увіковічнити насильства на поляках та жидах, грізний цар Москви вжив найманих дикунів, називаючи їх козаками. Тими звірюками в дійсности є татари, калмуки й москалі. Правдиві козаки не служили охотно нажерливому цареві, щоб поповняти чорні вчинки. Це був нарід вищого полету духа й високо розвиненої моралі. «Різьбарство, що було вироблюване в козацьких селитьбах України (давніше – край скитів) показує лучність з грецькою і єгипетською цівілізацією. Безперестанний вандалізм це засада москалів. Вона нищить усі пам’ятки великих документів кожного нею поневоленого народу, щоб потомки тих підданих не дізнавалися про своє походження та щоб вкінці назвали себе москалями. Коли б так замість цього москалі вглиблялися в пам’ятники історичного народу, як і чому він повстав, вони були б мудріші, більш людяні й менше звірські ніж досі...