Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

32 конфесії на початковому етапі. Саме так виникало християнство (достатньо прочитати про життя Христа у Євангеліях, пророцтва та дії його учнів і апостолів). Саме так зароджуються й сучасні сектантські рухи, неомістичні течії. Екзальтація й фанатизм масових релігійних рухів (у тому числі ранньореформаційних і пієтичних) є закономірною реакцією на церковну формалізацію і усталеність духовного життя, разом з тим — наслідком переслідувань віруючих. Виступ Кондратія Мальованого і доля багатьох його послідовників — типовий приклад цієї закономірності. Останньою спробою утримати штундизм від баптистського поглинання була діяльність Василя Коваля, лідера сектантів с. Чаплинки Київської губернії, хоча його вчення містить чимало пізньопротестантських елементів, становлячи своєрідний перехідний етап від штундизму до баптизму. У протестантському дусі тлумачить Коваль Біблію — як бездоганне джерело Божественної істини, яку потрібно сприймати буквально. Водночас, за єретичною традицією, він наполягає на важливості особистого духовного досвіду людини, її самотворчості у досягненні істини. Проголошуючи вчення, Коваль зазначає: “Це віросповідання взяте зі Святого Письма, від духовного озаріння, від свідчення Ісуса Христа, від духа пророцтв, світло якого просвіщає кожну людину”. На зразок баптистських громад Коваль прагне систематизувати погляди у певний символ віри, зробити його загальноприйнятим у колі прихильників. Однак, протестантський принцип самостійного тлумачення Біблії, доповнення його іншими “одкровеннями” роблять цю спробу приреченою. Погляди Коваля вирізнялися особливим акцентом на містико-пієтичних елементах. Так, сектант визначав своє вчення як “закон духа”, “внутрішню релігію”, що можна досягти при безпосередньому контакті з Богом, у процесі “духовного осяяння”. Останнє відбувається внаслідок дії Святого Духа, який сходить на людину і якого можна побачити тільки під час містичного екстазу. Тому головна мета молитовних зібрань полягає у зустрічі віруючого з Духом, а через нього — з Богом і в отриманні Божественних дарів. Це положення Коваль вважав водночас і