Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

54 витівки лжепресвітера, а коли, по закінченні, я став роздавати брошюри, то до чималої моєї втіхи почув заяву одного з штундистів Степана Лінавецкого, що відтепер, після всьогого почутого ним тут в церкві, він з усім своїм сімейством відрікається від штунди. Заява тим знаменна і тим приємніша, що вона пішла після десятирічного перебування Лінавецкого в штунді, в якій до того ж, він являвся передовим в цьому районі ватажком. Місіонеру залишилося тільки звернутися до місцевого священика отця Іоанна Каменського із проханням простежити наскільки виявиться щирим заява Ліновецького і постаратися, з його боку, зміцнити в православ'ї заблудлу було вівцю із його словесного стада і блукаючу по роздоріжжі, але одумавшуюся і повернувшуюся у двір овечий пастереначальника Христа Спасителя. Потім до ночі поїхав в Раснополь. У Раснополі 16 травня 1886 року розпочалася бесіда в церкві з 8 і тривала до 12 години ранку. Православних зібралося багато, а штундистів невелике число, а й ті намагалися ухилитися, підбурювані до того ж місцевим фельдшером Рутісом, який гласно висловився, нібито я не маю ніякого права викликати і тривожити їх. В несхвальному напрямку Рутіс вже давно помічений був місіонером. Причиною невеликого числа трудящихся штундистів було й те, що урядник Єрмолаєв, запрошуючи ігнатіївських, обійшов чомусь раснопільскіх. Ватажки: Антон Стригун, Іван Траян і Симеон Довгошея виявилися відсутніми. Вони, за квитками, виданими з волосного управління, відправилися по різних місцях, як сказали, з пропагандою. Штундисти, що явилися, так само, як і основські, відмовилися вести із місіонером співбесіду. Тому він обмежився розясненням тих взагалі помилок, в які вони впали, віддавшись під керівництво неблагонадійних людей. Приходили послухати і сторонні особи – місцевий лікар, німці та євреї. Після закінчення місіонер роздавав брошури і до вечора поїхав додому в Ковалівку. У 20 – х числах травня 1886 року знову був у селі Троїцькому, і в присутності благочинного церков Вознесенського округу отця Іоанна Курлова, провів співбесіду з 9 до 12 години ранку, переважно про ікони. Штундистський вожак Микита