Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

78 Не пригадаю цілої бесіді, але наслідки її, як писалося в газеті, були ті, що батюшка, який не занехаяв в своєму життю народньої національної стіхії, батюшка, що хоч і не знав може добре усіх тих казенних місіонерських правил та приписів, по яким треба навертати до православія одпавших, але знав добре народню псіхологію й сам перенявся нею – цей батюшка, кажемо, мусів в той же день одчинити церкву, бо того вимагали „штундарі“, одчинив і одправив молебня, а винесені з хатів селянських образи знову позаймали свої місця по кутках... Висновок звідси, здається, ясний: штунда і всякі инші секти—це наслідок одірванности духовенства од народу, його кастової відокремлености, наслідок занехаяння національного елементу та ще чиновницького формального відношення до народу. Гр. Сьогобочний [8]. 9 мая ( 22 травня) 1909 р. Воля віри. 17 апріля сього року минуло рівно чотирі роки з того дня, як було оповіщено царський маніфест про полю віри. Значіння цього маніфесту Для нашої держави, де живе стільки людей ріжних вір і де релігійні переконання такі ріжноманітні, безперечно, було дуже велике. Не менше значіння мав він і для України, де ось вже кілька десятків літ шириться не зважаючи на всякі репресії, захоплює нові верстви однодумців цілком орігінальний раціоналістичний рух – штунда. До цього руху з релігійного погляду можна ставитись і так і инакше, але одне ясно для всіх: шлях репресій, шлях примусового навернення на «праведну» путь, небезпечний і деморнлізуючий завжде, в справах віри е особливо неприатввй. Тому маніфест 17 апріля 1905 р., формально здаючи в архів старі бюрократичні знаряддя боротьби з „недержавними “ вірами, наче б то одкривав нову еру в історії релігійного життя в Росії. Одначе, дальші події показали й що-дня показують, що й цьому бажанню, як і багатьом иншим, не судилося справдитись. Події щоденного життя наочно приводять до сумного переконання, що фактично волі віри в Росії все ще немає. Инше питання, хто власне винен в цьому. Ми, напр., схиляємося до думки,