Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

87 знов вразила доладність і плавність його мови. Це не була книжна і суха мова, нічого вимученого або визубреного не було в ній, а все – щире, безпосереднє і чуле... Усі присутні слухали з надзвичайною увагою, не зводячи очей з промовця, навіть молодші хлопці пильнували кожного слова. Трохи росхоложувало тільки те, що „проповідника»", ради більшої популярізації, занадто повторявся, хоч і без того його промова була цілком зрозуміла. Коло мене сиділо двоє, по зверхньому вигляду, драгилів (ломові звощики). Я пильно стежив за ними і впевнився, що вони усе розуміли, і побожно відносились до того, що чули. Після першого „проповідника", почав другий поясняти якийсь «стих» з євангелія. Це був приїзжий з мелітопольського повігу, мов би місіонер, дуже схожий на німця, але мова його була російська, літературна, з ледве помітним українським акцентом. Взагалі у всіх промовців, як і инших присутніх, була помітна „южно-русская“ вимова, і ні в одного ке було чутно московської. Приїзжий „проповедник» одмічався строгою логікою, яскравими прикладами, влучно вихваченими з сучасного життя, але – сухим і холодним характером промови. Очевидно, що він дуже начитаний, досвідчений і сміливий оратор, митець свого діла. Його промова вражала доказами, збуджувала думку і напружувала діяльність її, покоряла супротивну, але серця вона не торкала. І це було помітно на лицях слухачів. Вони уважно слухали, але ні в кого очі не блищали і щоки не палали, як підчас попереднього пояснення. Він ще більше надокучав популярізацією свого пояснення, говорив мало не годину, і закінчив ефектною фразою: „Да спадет завеса с ваших духовных очей, озарится ваш взор небесным светом, и загорится ваше сердце любовью к Богу!“ Потім знов поставали навколішки, і знов молились. Молодий прикащик з крамарні став на коліна коло самого столу, схилив голову на стіл, закрив очі обома руками, і дякував Богові за те, що Він дав сили пережити цей рік, що кінчається тепер, а потім прохав, щоб Він подав мир і благодать в наступающому році. Говорив він з сльозами в голосі і так щиро і палко благав Бога, так натхнено молився, що мимоволі торкав серце слухачів: це було чутно по тому тону, з яким присутні повторили останнє його