Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

88 слово: „амінь". Після його молилась жінка, вже зовсім плачучи, тремтячим од хвилювання голосом. Її моління ще більше зворушило зібрання: жінки заглушали хустками риданя, а чоловіки потихеньку утирали сльози, що котилися по їх лицях... Ця сцена була справді така чула, що не могла не торкнути серця самої жорстокої людини... По змісту молитви, жінка благала Бога простить усім присутнім за ті гріхи, що були скоєні ними в цьому році, і вдержать їх од согрішення в будучому. Підчас моління і пояснення святого письма я стежив за тим, на кого вони більше впливали, і помітив, що молодь (особливо —хлопці) найуважніще слухала, найчутніще вражалась. Один юнак до того хвилювався, що лице його то блідніло, то червоніло, а очі так і палали вогнем... Йому ж найчастіше пресвітер доручав читать вірші, і цей обов'язок, очевидячки, був для його надзвичайно приємний. Ні в одному молінню, як і в поясненнях св. Письма, зовсім не було чутно прохання до Бога про щастя або якісь инші блага в земному житті, а тільки – славлення Бога і благання Його простить гріхи присутніх і „вразумить неверующих". Ще більше дивувало мене те, шо ніхто, ні одного разу, не казав, навіть не згадувано, про добрі діла, які треба робить, щоб здобути собі спасення душі, і взагалі сучасне життя зовсім ігнорувалось що до того, як треба жити. Я переглядав «гусли», і в тих віршах «некоторых русских писателей» також нічого не говориться про те, як слід жити. В поясненнях же св. Письма яскраво помічалась тенденція підкреслить, що Христос вже «искупил грехи чоловіка», і тепер людина, яка согрішила або согрішить, мусить тільки „сложить у его ног свои грехи" і дякувати йому за те, що він бере їх на себе... Може я дечого не дочув, або не зрозумів через те, що й сам був зворушений, але мені так здалося. Коло 11 годин вечора скінчилась їхня служба, і усі присутні поздоровляли одно одного з новим роком, цілуючись, і цілувались міцно, любовно, з радісними лицями, як на Великдень христосуються. Кілька чоловік звернулись і до мене, подали руки і міцно стиснули мою; питали мене, чи подобалось мені у їх, росказували про утиски, які ще й досі доводиться їм терпіти... В Ялті їхня „община" істнує вже 8 років, а