Відбулась онлайн-дискусія «Інформаційна безбар’єрність: доступні медіа та публічна інформація у різних форматах»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

24 липня відбулась онлайн-дискусія «Інформаційна безбар’єрність: доступні медіа та публічна інформація у різних форматах». Серед її учасників: представники органів державної влади, місцевого самоврядування, громадськість.

Під час події Ростислав Карандєєв підкреслив, що реалізація політики безбарʼєрності є одним із пріоритетів МКІП та розповів, що нині Міністерство реалізує інформаційну кампанію «Україна без бар’єрів» та проєкт «Інформація без бар’єрів».

«Україна без бар’єрів» має на меті підвищити рівень толерантності у суспільстві, обізнаність людей про свої права, рівень їх комунікації з державною та місцевою владою, а також якість надання публічних послуг. Проєкт «Інформація без бар’єрів» покликаний сприяти забезпеченню доступності суспільно значущої інформації для усіх груп населення.

Під час онлайн-дискусії учасники працювали в групах для визначення наявних проблем та можливих напрямів розвитку державної політики у сфері інформаційної безбар’єрності. Також вони ділилися успішними кейсами у сфері створення безперешкодних просторів та способами комунікації з громадськістю про актуальність такої важливої теми.

115 років від дня народження Юрія Васильовича Стефаника

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

24 липня відзначаємо 115 років від дня народження Юрія Васильовича Стефаника – літературознавця, публіциста, критика, мемуариста, громадського діяча, педагога (псевдоніми і криптонім – Юрій Гаморак, Юрій Клиновий, Ю. К.).

Наймолодший син Василя Стефаника навчався в школі, а пізніше, в Коломийській гімназії, входив до підпільного націоналістичного гуртка, за що був ув’язнений. 1935 року закінчив юридичний факультет Львівського університету магістром права. У пошуках роботи виїхав до Канади, працював у газеті «Українські вісті». Повернувшись до Львова, після смерті батька 1938 року, був співробітником часопису «Життя і знання», редактором часопису «Новітній ремісник». Як члена організації українських націоналістів, Юрія Стефаника було заарештовано у вересні 1940 року, але завдяки втручанню депутатів Верховної Ради Кирила Студинського і Петра Франка, звільнено. У 1939-1941 роках працював науковим співробітником Інституту літератури АН УРСР у Львові, готував повне видання творів батька, передавши Академії наук його архів. За німецької окупації у 1942-1944 роках був редактором «Українського видавництва», був арештований гестапо, але йому вдалося вирватися. 1944 року був змушений емігрувати до Німеччини, а через чотири роки остаточно переїхав до Канади. Щоб заробити на життя в далекій країні, Юрій Стефаник влаштувався юристом на державній службі. Поновив літературну діяльність дописами в газетах «Українські вісті», «Український голос», журналах «Наші дні», «Сучасність», «Наше життя». При цьому не послуговувався прізвищем батька, Василя Стефаника, підписувався або прізвищем свого діда по материнській лінії Гаморак або псевдонімом Клиновий. Активно займався видавничою, редакторською і дослідницькою працею; боровся за впровадження української мови в школах Едмонтона, став одним із засновників курсу українознавства, викладав українську мову. З 1971 року очолював письменницьку організацію «Слово», був редактором однойменного збірника. Видавав твори Леся Мартовича і Василя Стефаника українською та англійською мовами, збагатив українське літературознавство ґрунтовними студіями про видатних українських письменників зарубіжжя: Емму Андієвську, Павла Маляра, Ростислава Єндика, Валентина Мороза, Софію Яблонську, Уласа Самчука та інших.