Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

273 Америку, Америку Північну, Канааду, Аляску, Сибір, Росію Європейську, Австрію, Францію, Іспанію й Африку. Будуть знімати типи, фотографувати збірки рослин, звірят і мінералів; будуть збирати їх і висилати науковим інституціям, та читати лекції й писать кореспондеції з подорожі кругосвітньої [50]. Шевченкове свято в бразилійській школі. Шкільний комітет на Дорізоні в Бразилії справляв Шевченкове свято. В великій шкільній залі зроблено підвищення, на котрім поставили стіл, покритий національними килимами. До столу і до підвищення були прибиті великі трьохметрові листи з пальми. В горі вони схилилися один до одного і сформували гарну арку. В тій арці й помістився портрет Шевченка. Прийшли дівчата колоністів і увінчали батька вінцем з живих квітів, спустивши по пальмових листах розкішні китиці до столу… Зібралася повна школа слухачів-Українців. Щирим словом повитав вічнопам’ятного Півця України один українець-учитель, що прочитав про Шевченкову діяльність і муки за щастя України. По скінченню реферата, щось з 20 учнів виступило з декламацією Шевченкових віршів. З великим одушевленням і надзвичайною смілістю виступали діти перед численною публікою, бажаючи приєднатись і собі до всеукраїнського свята. Майже всі були українці з Галичини [51]. За океаном. З життя українців у Бразилії. Українські емігранти в Бразилії ніяк не відстають в культурному розвитку від своїх братів на Західній Україні. Ось що пише «Український Хлібороб» про національно-культурне життя українці у Бразилії: «Заходом аматорського гуртка при «Українській Громаді» в Юніон да Вікторія поставлено дня 10 червня на сцені домівки товариства невмирущу оперету Котляревського «Наталка Полтавка». На загал проставлення випало вповні вдоволяюче. Що-до само гри артистів-аматорів, то треба признати, що вони вивязалися із своїх роль надсподівано добре. Головну заслугу в підготовленні вистава місимо приписати старанному й умілому проводові режісера Ф. Хмиза, який