Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

29 створити пару філій «Дністра» в головних осередках Північної Америки? Китайці мають там свої банки, то чому Українцям їх не мати? Можна все шати, лиш треба тут у Старім граю зрозуміти, що може дати Старому краєві наша американська еміграція. Безперечно може дати далеко більше як те, шо вона нині дає. Нині – це жертводавство. Україна потребує не милостині, але сповнення національного обовязку кожним з її на чужині перебуваючих дітей. Вона вимагає, щоби кожний з нас, чи він вчиться, чи доробляється, памятав, що він усе це робить для вищого добра України. Звичайно про це вище розуміння національної повинности мусить навчити нашу еміграцію сама метрополія. Наша еміграція з жадобою ловить вказівки зі Старого і любить їх виконувати. Тут, у Старім краю треба створити якусь інституцію американсько-українських взаємин, поділити її на кілька відповідних відділів і при її допомозі наблизитися до нашої еміграції та наблизитися до виконання усього того, про що в цім нарисі згадано. П.Терненко [11]. А. Терненко 7 серпня 1925 року розповів про «Можливість виховування нашої молоді в Америці». Ню-Иорк, липень. Усі журимось, коли згадуємо ті тисячі наших гімназистів та студентів, що тепер поневіряються по селах і містах Галичини без жадної надії закінчити свої студії. Коли вони лишаться в тім «недовершенім» стані, в якім вони є тепер, або коли не візьмуться до господарки чи торговлі, ми будемо мати незабаром цілу клясу «бувших людей», котра тяжким тягаром ляже на нашу суспільність. Цікаво знати, скільки в дійсности є в Галичині цієї молоді, що недокінчила своєї освіти? Корисне діло для розвязки питання ліквідації цього анормального явища зробилиб наші інституції, якби зібрали точний перепис полишеної поза мурами гімназій та університету молодиків. Тоді булоб видніше як радити.