Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

30 Та покищо наша думка звертається до Америки. Чому не післати би ту нашу молодь туди, щоб во на сповнила свою освіту ? Неодному такий запит може видатись вибриком української уяви. Як, з нашими злиднями та вчити дітей аж в Америці?! Та коли близше приглянемось до цієї справи, побачимо, що це не така зовсім неможлива річ. І Зєдинені Держави і Канада не мають ніяких іміграційних обмежень для заграничної молоді, що хотіла би вчитись в їхніх школах. Американський консуль у Варшаві і канадійський комісар у Данцігу видають візи кожному студентові, котрий викажеться, що його прийняли до якоїнебудь школи в цих державах. Тут більше може зайти питання, де взяти гроша на переїзд та прожиток в Америці, а також куди саме їхати на науку? Фінансове питання розділимо на два пункти. Є такі, що можуть на студії власним коштом поїхати. Утримання студента на протязі чотирьох років у Львові винесе яких 1200 доларів, рахуючи по 300 доларів річно. І на ті гроші родина мусить стягнутись. На утримання студента в Америці родина не потребує стільки витрачати. Тут треба купити йому «шифкарту» та пашпорт, що винесе разом 200 дол. на першу зиму. Відтак студент буде на себе сам заробляти. Прецінь у цілій Америці студенти на вакаціях їдуть на роботу і за робляють собі від 150 до 300 дол., що дає їм можливість безжурно пеоежити літа науки. Багато з наших опущених студентів та гімназистів має в Амери ці кревняків, а дехто може й родичів, яким лиш треба піддати думку, щоб узяли їх до американських шкіл. І дещо вже йде в цьому напрямку, але цей рух не масовий, як це треба би зробити. Нам наприклад відомо, що один галицький студент з Торговиці ПільноТ, пов. Городенка вчиться на університеті в Саскатуні, Саск. в Канаді, а кільканацять молодиків від’їхало на студії до Колегії в Блюмфілді, у Зєдинених Державах, куди їх забрали їхні кревняки.