Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

69 Взагалі ж земельного голоду на Волинському Поліссі нема. Про нього можна тільки сказати: «Земля наша велика й обільна… водою, але ладу в їй нема». М.Луцкевич [21]. Аматорський гурток імені Марії Заньковецької збирає (кінеці січня 1914 року – Г.К.) співацькі сили до хору і повідомляє українську публіку в Вініпегу, що приготовляє і незабаром виставить драму «Мати-наймичка» [22]. Звичайно, в СРСР не забували про США в 1924 році. Відбитки Жовтня в Америці. (Спогади селянина-емігранта). До 1917 року в Америці проживало більш як три мілійони подданих колишньої Російської імперії. З них 400 тисяч – це українці, білоруси та велікороси. Біля 90 відсотків з тих 400 тисяч – селяни, колоді парубки та чоловіки. Лише маленька частка з них до цього року жили спільним життям, гуртувалась в організації, провадило освітню працю та революційну підготовку. На чолі цих гуртків селянських та робітничих передовиків у деяких місцевостях – стояли політичні в'язні, революціонери усіх напрямків політичної думки, що прибували до Америки в Сибіру та європейських держав. А величезна більшість робітників та селян жили відозремлено. Відірвані жорстокими злиднями від плуга та степів рідньої країни, викинуті у вир бурхливого американського промислового життя, вони жили роспорошено кожен у тому місці, де тримала його праця. Тяжка праця – забирала волю, а бігання до ваводу й в заводу – все життя. Царя скинуто. Як раз, пам'ятаю, 28 лютого, біля вальців, що місили смердюче резинове тісто, на резийовіЙ фабриці в місті Гартформі, штату Конектікут, почув я цю вістку. Після новини про революцію в Росії – якось уже не працювалося. Странне слово „швидче" – вже не лякало так, як раніш. Але страшним воно не перестало бути через