Іван Крип’якевич народився 25 червня 1886 року у Львові. Його батько — о. Петро Франц Крип’якевич, уродженець Холмщини.
У 1904 році закінчив польську гімназію і до 1909 року навчався на філософському факультеті Львівського університету.
Потяг до історичної науки проявився в Івана Крип’якевича ще 1902 року, коли молодий гімназист потрапив до бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), де познайомився з М. Грушевським, який надовго став для молодого вченого символом української історичної науки. Вже з 1905 року Крип’якевич почав публікуватись на сторінках альманаху, що його видавало НТШ. Його перша книжка «Матеріали до історії української козаччини» (1908 рік) увійшла до восьмого тому «Жерел до історії України-Руси» М. Грушевського. 1911 року І. Крип’якевич захистив докторську дисертацію «Козаччина і Баторієві вольності», написану під керівництвом професора Грушевського.
Після закінчення університету молодий науковець працює вчителем спочатку приватної гімназії Українського педагогічного товариства в Рогатині (1909—1910 рр.), потім державної академічної гімназії у Львові (1912—1914 рр.). Багато друкується в популярних періодичних виданнях. З 1911 року він редагує «Дзвінок», ілюстрований часопис для дітей і молоді, а з 1913 року стає редактором літературного журналу «Ілюстрована Україна».
У жовтні 1918 року І. Крип’якевич був призначений професором Кам’янець-Подільського університету, але захворів на тиф і так і не зміг зайняти цю посаду.
Освітня політика українських урядів 1917-1920 рр., розбудова школи на національних засадах підштовхнула Крип’якевича до написання україномовних шкільних підручників. Менш ніж за чотири роки Іван Крип’якевич видав чотири навчальні книги.
Для щойно відкритих урядом УНР українських шкіл призначалась «Коротка історія України для початкових шкіл та першої кляси гімназії», що вийшла 1918 року 50-тисячним накладом. 1919 року накладом у 25 тисяч примірників вийшов підручник І. Крип’якевича «Огляд історії України. Repetitorium для вищих кляс та вчительських курсів». Репетиторій являв собою підручник для повторення раніше вивченого матеріалу з історії України. На практиці, однак, книга часто потрапляла до рук людей, які взагалі вперше отримали можливість знайомитись із систематичним викладом української історії.
25 червня в Україні відзначається День митника – професійне свято людей, які стоять на захисті економічної безпеки держави, контролюють переміщення товарів через кордон і протидіють контрабанді.
Українська митна служба почала формуватися відразу після проголошення незалежності. Основоположний закон «Про митну справу в Україні» було ухвалено 25 червня 1991 року – саме на честь цієї події у 2020 році було встановлено єдине сучасне свято.
Основними завданнями Державної митної служби є реалізація та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі, забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил.
Під час повномасштабної війни роль українських митників лише зросла. Вони забезпечують максимально швидке та безперебійне оформлення гуманітарної допомоги, військових вантажів і критично важливого імпорту, одночасно посилюючи контроль на нових логістичних маршрутах.
Євген Олександрович Сверстюк – український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ. У 1995 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку есеїв, літературно-критичних статтей «Блудні сини України».
Народився Євген Сверстюк 13 грудня 1927 р. в селі Сільце Волинської області. У 1952 р. закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, згодом став аспірантом Науково-дослідного інституту психології. У 1960 рр. завідував відділом прози журналу «Вітчизна», працював відповідальним секретарем редакції «Українського ботанічного журналу». У 1973 р. його засудили до семи років таборів суворого режиму та п’яти років заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Після звільнення брав активну участь у роботі напівлегального Українського культурологічного клубу, був незмінним редактором християнської газети «Наша віра».
Після проголошення незалежності України письменник боровся за ідею дерадянізації країни. Широко відомі його публікації, присвячені подоланню радянського спадку в духовному житті країни.
Помер Євген Олександрович Сверстюк 1 грудня 2014 року.
В одній зі своїх статей «Школа і самоосвіта», опублікованій 1929 року в жіночому журналі «Нова Хата», Марія Фуртак-Деркач писала: «Жінка, що сьогодні стала вільною — може й повинна подбати про те, щоб створити освічене суспільство». Ці слова можуть стати мотто до невеличкої оповіді про Марію Фуртак-Деркач (1896–1972), науковицю, архівістку, дослідницю творчості Лесі Українки. За своє довге, майже 80-річне життя вона була свідком багатьох трагічних подій і пережила велику війну, але всі свої зусилля Марія Дем’янівна спрямовувала на те, щоб зберегти культурну спадщину, яка, здавалось, була приречена на знищення.
Деркач Марія Дем’янівна (у дівоцтві – Фуртак). Народилася 25 червня 1896 року в Струсіві Теребовлянського пов. коронного краю Королівства Ґаліції і Лодомерії у складі Австро-Угорщини, нині – село Микулинецької селищної громади Тернопільського р-ну Тернопільської обл. , Львів] – літературознавець, дослідниця архівної спадщини та творчості Лесі Українки, І. Франка, інших українських і зарубіжних письменників, бібліотекар, архівіст. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1935). Кандидат філологічних наук (1952).
Походила з родини народного вчителя Демʼяна Фуртака. Навчалась у Руському (з 1912 р. – Українському) інституті (ліцеї) для дівчат у Перемишлі (1909–1912). У 1914 р. у цьому ж місті склала випускні іспити в Українській державній чоловічій гімназії, одержавши право здобувати подальшу освіту в будь-якому університеті. У 1916–1918 рр. працювала вчителькою в с. Тростянець (на теренах сучасної Івано-Франківщини).
У 1921 р. виїхала до Праги, де вступила на філософський факультет Карлового університету, в якому в 1926 р. за результатами захисту дисертації на тему «Життя і творчість Лесі Українки» чеською мовою (Lesia Ukrajinka její život a dílo) здобула ступінь доктора філософії. Одночасно навчалася в Українському вільному університеті у Празі.
Впродовж 1926–1930 рр. входила до складу редколегії львівського жіночого журналу «Нова Хата» і обіймала посаду його відповідального редактора (на громадських засадах). На сторінках часопису М. Деркач опублікувала десятки матеріалів про визначних діячів української та зарубіжної літератури і культури. Друкувалася також у журналах «Громадянка», «Жінка», «Життя і знання», «Назустріч», «Нові шляхи», «Наша Батьківщина», «Книга», «Книголюб» та ін. У 1927–1930 рр. працювала в Національному музеї у Львові, зокрема впорядкувала матеріали архіву М. Павлика.
Колекція краєзнавчих календарів Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека поповнилася надзвичайно цінними екземплярами, присвяченими історії Баштанщини та людям, які творили її долю. Щиро дякуємо колективу Баштанський краєзнавчий музей за подарунок.
Календар «Полтавське – Полтавка – Баштанка» знайомить з історією виникнення одного з населених пунктів сучасної Миколаївщини. Календар містить унікальні світлини з фондів Баштанського краєзнавчого музею та починається з подій початку ХІХ століття, коли на степові простори колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового переселялися козаки та державні селяни з Чернігівщини й Полтавщини. У пошуках кращої долі вони заснували поселення, яке згодом стало важливою частиною історії краю. Перші згадки про нього датуються 1811 роком, а назву воно отримало на честь земель, звідки прибули його мешканці, – Полтавське.
Не менш цінним є календар «Бойки Христофорівки: пам'ять у світлинах», присвячений долям людей, які пережили драматичні події середини ХХ століття. Календар вшановує пам’ять бойківських родин, примусово переселених у 1951 році до села Христофорівка Баштанського району внаслідок радянсько-польського обміну ділянками територій. Для багатьох із них переїзд означав втрату малої батьківщини, рідних домівок, звичного способу життя та необхідність починати все заново на новому місці. Світлини, зібрані в календарі, зберігають безцінні свідчення минулого – обличчя людей, родинні історії, народні традиції, особливості побуту та культурної спадщини бойків.
Обидва календарі є яскравим прикладом того, як документальна фотографія та краєзнавчі дослідження допомагають зберігати історичну пам’ять. Вони не лише знайомлять з минулим, а й спонукають замислитися над важливістю збереження родинних архівів, місцевої історії та культурної спадщини громад.
18 червня 2026 року в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулася артзустріч «Бібліотека у лініях і тінях», присвячена 145-річчю закладу.
Головним гостем заходу став відомий миколаївський художник Анатолій Крутіков, який презентував серію з 16 графічних робіт, присвячених бібліотеці. У своїх творах митець відобразив її особливу атмосферу, простір і характер, запропонувавши глядачам новий художній погляд на знайомі місця.
Під час творчої розмови Анатолій Васильович поділився спогадами про знайомство з бібліотекою, розповів про значення книги у своєму житті та особливості роботи над представленою серією. Учасники зустрічі мали можливість дізнатися більше про творчий задум проєкту та історію створення кожної роботи.
Окремою подією стала презентація набору авторських листівок, створених на основі графічних творів художника. Листівки стали своєрідним мистецьким подарунком до 145-річчя бібліотеки та ще одним способом зберегти її образ для майбутніх поколінь.
Щиро дякуємо нашим поважним гостям, колегам зі сфери культури, митцям, друзям бібліотеки та всім поціновувачам творчості Анатолія Крутікова, які розділили з нами цю подію.
Запрошуємо переглянути світлини із заходу та відвідати виставку графічних робіт художника, щоб відкрити для себе бібліотеку в новому художньому вимірі.
Читати далі: «Бібліотека у лініях і тінях» – мистецький погляд на бібліотеку
Друзі!
До 145-річчя від дня заснування Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека презентуємо серію біобібліографічних покажчиків «Імениті письменники сучасної України».
Ці науково-довідкові видання висвітлюють життя та творчість сучасних українських літераторів. Основною метою нашої роботи було збирання та систематизація бібліографічної інформації про сучасних українських письменників для допомоги дослідникам, викладачам, студентам і читачам у пошуку літературних джерел.
Серію було започатковано у 2015 році, за цей час вийшло 15 видань.