Регіональний тренінговий центр Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує ознайомитись з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта https://osvita.diia.gov.ua/ «ШІ для публічної служби» https://osvita.diia.gov.ua/courses/ai-for-public-service
Цей освітній серіал допоможе вам безпечно та впевнено використовувати штучний інтелект у щоденній роботі на публічній службі. Ви розберетеся, що таке ШІ-компетентність і які інструменти підходять для конкретних завдань. Навчитеся формулювати запити так, щоб отримувати дійсно корисні результати. Зрозумієте, яку інформацію можна вводити в ШІ-сервіси, а яку – ні, а також чому це критично важливо для публічної служби. Дізнаєтеся, як делегувати рутину штучному інтелекту, знаходити розв’язання складних проблем і впроваджувати ШІ в культуру своєї команди.
Кожна серія – це конкретні приклади, готові запити до ШІ та практичні поради: як аналізувати документи, готувати довідки, відповідати на звернення й організовувати наради за допомогою ШІ. Серіал формує не просто розуміння технології, а й навичку використання штучного інтелекту відповідально, критично й ефективно.
Освітній серіал створений у межах «Проєкту підтримки Дія», що реалізується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансування Швеції, для платформи Дія.Освіта. Складається з 10 серій та фінального тесту.
Користуйтеся з користю!

Велика бібліотечна родина Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека щиро вітає з прекрасним ювілеєм шановну колегу - завідуючу відділом науково-методичної роботи Ірину Володимирівну Дементьєву!


19 серпня – Всесвітній день фотографії!

19 серпня 1955 року у селищі Здовбиця Рівненської област загинув останній провідник ОУН Волині Анатолій Маєвський - Уліян. На його схованку чекістів вивів зрадник.
Анатолій Маєвський походив із Рівненщини. Батько — Василь Федорович Маєвський, 1877 року народження, за Польщі був волосним війтом, обіймав посаду ревізора Рівненського повітового сеймика. Мати — Юлія Мойсеївна Маєвська — походила з містечка Клевань і була родичкою відомих діячів ОУН Якова та Олександра Буслів. Родину репресували більшовики, вони ж розграбували сімейне господарство.
Анатолій Маєвський після відмінного закінчення Кустинської початкової школи вступив до Рівненської української гімназії. Там він познайомився з майбутніми відомими лідерами ОУН на Волині — братами Яковом та Олександром Буслами, Ростиславом Волошиним, Михайлом Бляхарчуком, Костецьким та Василем Булавським, Андрієм Марченком. Всі вони під час навчання в гімназії вступили до лав ОУН.
У 1937 році Маєвський успішно закінчив Рівненську українську гімназію і вступив до Познанської політехніки. Саме там здобувала медичну освіту, а потім і працювала у медичних закладах Познані його старша сестра Зоя Маєвська, що вийшла заміж за відомого адвоката Андрушківа.
Під час німецької окупації він виконував спеціальне завдання ОУН в місті Рівне. Згодом очолив політичну референтуру Рівненського надрайонового проводу ОУН, що територіально охоплював Рівненський, Олександрійський, Гощанський, Тучинський та Клеванський райони. Починаючи з 1945 року, він очолив Рівненський окружний провід, до якого, крім вищеназваних районів, увійшли: Здолбунівський, Мізоцький, Острозький, Острожецький та кілька районів сучасної Волинської області.
З того часу його ім'я стало відомим для радянських каральних органів, з поля зору яких зник 1952 року.
За рік Маєвський дав дозвіл підпільникам-смертникам, хворим на туберкульоз, здійснити теракт у Києві під час святкування 1 Травня. Мали застрелити членів ЦК КПУ чи закидати їх вибухівкою. Втім, теракт викрили і запобігли йому.
У 1952 році Українська Головна Визвольна Рада нагородила «Уліяна» за довготривалу боротьбу в особливо важких умовах Золотим Хрестом заслуги.

Пізніше провідник займався відновленням конспіративної лінії зв'язку на Волині. 24-26 серпня 1953 року МГБ намагалося провести операцію з метою його захоплення. Для прочісування лісів залучили 418 осіб, але знайти ватажка повстанців не вдалося.

Олесь Донченко — загублений талант двадцятих років. Поет і прозаїк, якому роздавали чи не найбільше компліментів серед молоді й пророкували блискуче майбутнє, помер у провінції, пописуючи твори для дітей.
Народився Донченко 19 серпня 1902 року в містечку Великі Сорочинці на Полтавщині. Дитинство пройшло в селі Багачка Перша, де вчителював батько. Коли хлопцеві виповнилося десять років, сім’я перебралася до Лубен. Там Олесь вступив до гімназії, де його як учительського сина звільнили від плати за навчання. Гімназія багато дала майбутньому письменнику. Тут він почав писати вірші російською мовою, і хоча до збірки "Кружок поэтов", яку активні лубенські школярі видали 1917 року, вони ще не потрапили, та вже наступного року Донченко дебютував із віршем "Журлива пісня" на сторінках місцевої газети "Рідний край".
Гімназію Донченко закінчував 1920 року вже в радянській Україні, де катастрофічно бракувало освічених людей. Лубенський відділ позашкільної освіти негайно відрядив вісімнадцятирічного юнака вчителем у село Остапівку на Лубенщині. Через два роки він повернувся до повітцентру, працював журналістом у газеті "Зарево", згодом перейменованій на "Червону Лубенщину". У березні 1924 року комсомольця Донченка забрали в Червону армію, в Першу Червонокозачу кавалерійську дивізію. Служив спершу червоним козаком, тобто кіннотником, потім полковим навчителем. В автобіографії він писав: "Окремі сторінки повісті "Золотий павучок", де подано побутові малюнки з життя червоної кінноти, автор взяв "з натури" саме з цього перебування свого в армії".
У жовтні 1926-го Донченко демобілізувався, перебрався до Харкова і пішов працювати в сектор юнацької літератури Державного видавництва України. З 1922 року він друкувався в столичній пресі, вступив до Спілки селянських письменників "Плуг" (інших літорганізацій тоді ще не було). Поки Донченко служив у війську, видавництво довго й нудно готувало його першу збірку віршів "Червона писанка" (1926), тож коли вона вийшла, молодий поет готовий був зректися частини творів. Згодом вийшла його друга й остання збірка віршів "Околиці" (1928).
Наступного 1927 року під покровительством ЦК ЛКСМУ виникла комсомольська письменницька організація "Молодняк". Вона почала видавати однойменний журнал. Із її діяльністю пов’язано найцікавіший період у творчості Донченка. У "Молодняку" друкується, а потім виходить окремим виданням його перша п’єса "Комсомольська глушина" (1927), а прозовою родзинкою першого сезону журналу стала його повість "Золотий павучок", яка викликала цілі дискусії в газеті "Комсомолець України". 1928 року повість вийшла окремим виданням, 1929-го її перевидали так само п’ятитисячним накладом (плюс оповідання "Сурми"), однак автора накрила хвиля злої критики. Одні назви статей чого варті: "В шуканнях ухилів" Івана Момота, "Ату його!" — відповідь Донченка Момотові, "Де опортунізм і де халтура" Андрія Клоччі, "Біологія над усе!" Леоніда Смілянського.
І хоча Іван Багмут назвав Донченка однією з найвидатніших фігур серед початківців, це не рятувало. Письменника, який наважився порушити питання любові й сексу в житті комсомольців, звинуватили в порнографії.
Читати далі: Народився Олесь Донченко - український поет, прозаїк, казкар



