Редько Юліан Костянтинович – український мовознавець, видатний представник львівської ономастичної школи, професор Львівського університету, доктор філологічних наук (1969); почесний член Наукового товариства імені Шевченка; перекладач; письменник. Репресований польськими та радянськими органами влади.
Народився 21 травня 1905 року в с. Дернів теперішньої Львівської області.
Закінчив Станіславську гімназію у Львові. В 1924-1925 рр. був студентом медичного факультету Українського таємного університету, заснованому у Львові після ліквідації українських кафедр в навчальних закладах Польщі. Видавав підпільну студентську газету «Метеор» (під псевдонімом Мстислав Хмара), брав участь в діяльності відродження української вищої школи. В 1925 році був заарештований, півроку провів у в'язниці. 1926 року написав повість «Дурні діти», яка відбивала настрої західноукраїнської молоді тих літ. Книга була видана в тому ж році в Берліні органом ЗУНР «Український Прапор» під псевдонімом, однак на батьківщині письменника потрапила в списки забороненої літератури.
Після закриття таємного університету поступив до Львівського університету.
По закінченні Львівського університету, де він вивчав слов’янську філологію, викладав у Львівській католицькій гімназії (1931–1939). Після другої світової війни працював у Львівському педагогічному інституті, де в 1950‑ті рр. був деканом філологічного факультету педінституту і захистив кандидатську дисертацію “Лексичні та граматичні особливості мови Павла Арсеновича Грабовського”. З 1959 р. до примусового виходу на пенсію у 1973 р. працював на кафедрі української мови Львівського університету. “Вихід” на пенсію відбувся через 2 роки після отримання вченим звання професора, коли з кафедри разом з ним були звільнені професори І. Ковалик та І. Петличний – як представники національної інтелігенції, що “гальмують процес совєтизації та інтернаціоналізації науки”.
Головний внесок у розвиток мовознавчої науки – дослідження у галузі української антропоніміки. Збір даних про українські прізвища вчений розпочав у 50‑х рр. Результати його досліджень були оприлюднені у низці наукових статей та узагальнені у працях: “Сучасні українські прізвища” (Київ: Наукова думка, 1966) та “Довідник українських прізвищ” (Київ: Радянська школа, 1969). У 1969 р. в Академії наук Української РСР дослідник захистив докторську дисертацію “Сучасні українські прізвища (походження, словотвір, територіальне поширення)”. У 1970 х рр. Ю. Редько працював над підготовкою до видання фундаментального “Словника сучасних українських прізвищ”, повна картотека якого налічувала 90 тисяч одиниць. Частково ця праця була видана 2007 р. Науковим товариством імені Шевченка (25600 прізвищ з інформацією про їх правопис, граматичні характеристики, етимологію і поширення). Водночас зі словником прізвищ вчений готував “Біографічний словник Галицької землі”, присвячений видатним діячам Галичини (понад 3 тисячі персоналії).
Ще одна важлива сторінка у творчій біографії вченого – переклади сучасною українською мовою богослужбових книг і творів релігійно-філософського змісту, що сприяли легалізації УГКЦ. У 80‑ті рр. він стає також відомим як автор художніх творів.
Джерело:
Наукова бібліотека ЛНУ імені Івана Франка
https://www.lnulibrary.lviv.ua/do-120-richchia-yuliana-redka/