14 серпня 1941 року провідник ОУН Степан Бандера надіслав райхсміністру Альфреду Розенбергу відкритий лист-відмову на вимогу нацистського керівництва скасувати Акт відновлення Української Держави від 30 червня 1941 року та припинити діяльність ОУН.
Проголошення відновлення української державности Актом 30 червня 1941 р. мало історичне значення. По-перше, це змусило нацистів ще на початку окупації частково виявити свої справжні колонізаційні плани щодо окупованих земель на Сході, що розвіяло у значної частини українських політиків ілюзії про визвольну місію гітлерівських армій. По-друге, проголошення, а потім відважне відстоювання незалежницької декларації дало ОУН(Б) морально-політичну перевагу для того, аби очолити національний рух опору. Актом 30 червня ще на початку війни було задекларовано бажання активної частини українського народу перетворити свою Батьківщину на суб’єкт міжнародної політики, а не лише на «мовчазне» поле бою чужих армій.
Бандера наголосив, що ОУН бореться за вільну та незалежну Україну, а право на створення свого уряду виборче і засноване на крові та визвольній боротьбі українського народу. Він передав німецькій владі меморандум та лист із чіткою позицією: відкликання Акту та призупинення діяльності українського націоналістичного руху є неприйнятними.
Через тверду позицію та відмову підкоритися ультиматуму керівництва ОУН реакція окупаційного режиму була жорсткою; лідерів ОУН, зокрема Бандеру та Стецька, невдовзі ув'язнили та згодом відправили до концентраційного табору Заксенгаузен.
Братів Бандери Василя та Олександра було закатовано у кінці липня 1942 р. у концтаборі Аушвіц. У Херсоні [є версія, що в Миколаєві] ґестапо розстріляло третього брата Богдана. Та у львівській в'язниці - вбили брата дружини.
Одночасно НКВД у Києві розстріляло 10 липня 1941 р. батька Бандери о. Андрія, а двох сестер Володимиру і Оксану вивезли в сибірські концтабори.
Відтак у вересні 1941 року на І конференції ОУН(б) з огляду на вищезазначені події було вирішено вважати Німеччину ворогом нарівні з СРСР.
Організація українських націоналістів остаточно перейшла в антинімецьке підпілля та встала на шлях збройної боротьби з окупантами.