Історія бібліотеки

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Хіти: 20350

     Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека (ОУНБ) завжди займала особливе місце у культурному, духовному розвитку міста. Крім того, до її заснування й подальшого розвитку були причетні кращі представники регіону. На підтвердження цих слів досить згадати умови, що передували наприкінці XIX ст. виникненню бібліотеки, що первісно одержала назву – Миколаївська громадська бібліотека. У цьому сенсі великий внесок зробила громадськість міста, завдяки якій відбулося відкриття, а у подальшому – потужний розвиток першої значної інформаційної установи краю.

Відкриття публічної бібліотеки у Миколаєві стало знаменною подією для городян. Адже до цього у місті було лише кілька бібліотек: морського відомства, навчальних закладів і приватних власників. Користування цими бібліотеками було обмежено. Щоб стати, наприклад, передплатником (читачем) Севастопольської морської бібліотеки, необхідно було внести заставу - 15 крб. і річну платню – 7 крб.

 У 1863 р. у своєму звіті Херсонський цивільний губернатор писав: «У містах і містечках, підвідомчих губернському управлінню, ні публічних, ні приватних бібліотек немає… потреби в них у губернії немає». І тільки в 1881 р. у м. Миколаєві з'явилася перша громадська бібліотека. В обласному архіві збереглася доповідна записка Миколаївського міського голови М. П. Де-Ла-Валетта на адресу військового губернатора м. Миколаєва, адмірала М. П. Манганарі від 12 червня 1881 р., в якій говориться: «Через численні скарги на незручність умов, якими обставлено у нашому місті користування книгами для читання, декілька місцевих громадян прийшли разом зі мною до думки про заснування у Миколаєві громадської бібліотеки, на зразок бібліотек цього роду, що існують у Херсоні, Єлисаветграді й багатьох інших містах...». Разом із цим міський голова попросив дозволити опублікувати окремою брошурою звернення групи городян «Пора й нам мати публічну бібліотеку».

 Серпень 1881 р. ознаменувався першими організаційними зборами членів бібліотеки, що відбулися у залі міських зборів. Пізніше була обрана Дирекція бібліотеки. Першим головою Дирекції був М. П. Де-Ла-Валетт. За його клопотанням адмірал М. П. Манганарі 15 вересня 1881 р. представив міністрові внутрішніх справ Статут Миколаївської громадської бібліотеки для затвердження. Статут було затверджено 29 жовтня (11 листопада – за новим стилем) 1881р. Миколаївський обласний архів зберіг документ, в якому начальник Головного управління у справах друку при Міністерстві внутрішніх справ, князь П. П. В'яземський офіційно повідомив владу міста про затвердження Статуту. Дата затвердження Статуту вважається днем заснування Миколаївської громадської бібліотеки.

 Своїх перших читачів бібліотека прийняла 28 січня 1882 р. о 12-й год. в орендованому приміщенні по вул. Спаській, ріг вул. Молдаванської (нині вул. Декабристів). Газета «Николаевский вестник» повідомляла: «На відкриття читальні запрошується губернатор міста». Іншим запрошеним висувалася така вимога: «...військовим бути у мундирах, а цивільним — у чорних сюртуках».

 Бібліотека являла собою одну кімнату у приватному будинку, що у будь-який момент могла бути відібрана. Існувала бібліотека за рахунок плати читачів-передплатників та коштів, що збиралися за публічні читання й інші заходи. Першим бібліотекарем читальні була М. К. Арсеньєва.

 У 1882 р. бібліотека переїхала на вул. Нікольську, 47, а бібліотекарем стала М. Стоян. Незважаючи на те, що книги вже дозволялося брати додому, інтерес до бібліотеки не був високим. Книжковий фонд збільшувався повільно. В 1891 р. у бібліотеці налічувалося 3 825 примірників (3 600 назв) книг. Хоча бібліотека й називалася «публічною», відвідувати її могли не всі: за Статутом книги не видавали особам, які вчаться, солдатам і тим, хто перебував під наглядом поліції. Це обмежувало коло читачів і змушувало підвищувати ціни за користування бібліотекою. За користування абонементом і читальним залом стягувалася платня - 30 коп. на місяць із правом одержання додому однієї книги та 50 коп. - із правом одержання двох книг. Також вносилася застава на випадок втрати книги - 1 або 2 крб. відповідно. Згодом сума застави зросла: річний читацький квиток, що надавав право відвідувати читальний зал і одержувати на абонементі дві книги без застави, коштував 5 крб.

 Фінансові надходження до бібліотеки формувалися із членських внесків, а також із субсидій і добровільних пожертвувань. Бібліотека одержувала щорічну допомогу у сумі 1 тис. крб. від міського громадського управління. Нові надходження до бібліотеки поповнювалися за рахунок зборів від публічних лекцій, концертів, вистав.

 У 1894 р. для бібліотеки було побудовано спеціальне приміщення по вул. Різдвяній, 6 (нині вул. Лягіна), ріг вул. Спаської. Значну частину коштів на будівництво бібліотеки (9 тис. крб.) пожертвував відставний підполковник О. В. Нужнов. Ще 3 тис. крб. він надав у вигляді позики; цей борг із відсотками бібліотека виплачувала спадкоємцям Нужнова до жовтня 1917 р. О. В. Нужнов був обраний почесним членом Дирекції бібліотеки, його портрет був виставлений у читальному залі. Решту необхідних для будівництва коштів бібліотека одержала у вигляді позик з інших джерел.

 Загальна вартість будинку бібліотеки оцінювалася у 19 050 крб. 20 коп. Будівництвом керували, не одержуючи ніякої платні, міський архітектор Є. А. Штукенберг, начальник торговельного порту, інженер Л. К. Стус і секретар-скарбник Миколаївського відділення Імператорського Російського технічного товариства Л. П. Бєлявін. Відкриття бібліотеки у новому будинку відбулося 27 грудня 1894 р. о 13-й год., у цьому приміщенні вона розміщалася до 1964 р. Зараз там знаходиться Палац урочистих подій.

 Бібліотека постійно поповнювала свої фонди. За 5 років (1898-1903) кількість книг збільшилася у два рази - з 7 327 томів (5 974 назв) до 15 104 томів (10 375 назв). На 1 січня 1916 р. книжковий фонд нараховував 30 370 томів (19 724 назви), періодичних видань на той час у бібліотеці було 18 379 томів (514 назв). Протягом багатьох років (1892–1925) бібліотекарем громадської бібліотеки була колишня сільська вчителька О. Л. Пухальська.

 Разом з фондом збільшувалася й кількість відвідувань читачами бібліотеки: в 1886 р. вона складала 24 845 од., у 1888 р. - 35 367, 1889 р. - 39 279, 1912 р. - 86 628, 1913 р. - 87 773, 1917 р. - 156 406.

 Самих читачів можна охарактеризувати таким чином: у 1905 р. читачів було 2978 чол. (1536 чоловіків і 1442 жінки). За національною ознакою вони розподілялися так: 1 015 росіян і українців, 1 779 євреїв, 55 поляків, 49 німців, 35 караїмів, 22 француза, 12 греків, 6 вірмен, 2 латиша, а також сербів, угорців і молдаван по 1 людині. За родом занять: 781 учень, 73 студента, 218 осіб вільних професій, 142 купця, 119 ремісників, 99 прикажчиків, 65 чиновників, 59 військових, 26 робітників, 10 артистів, 5 духовних осіб та ін. Зі збережених до сьогоднішнього дня звітів Миколаївської громадської бібліотеки з 1893 по 1917 рр. можна довідатися про читацькі інтереси зазначених груп відвідувачів, про те, які книги користувалися найбільшим попитом.

 1 серпня 1900 р. з ініціативи «Комітету піклування про народну тверезість» і за підтримки Дирекції бібліотеки на перехрещенні вул. Різдвяної (Лягіна) та 1-ї Піщаної (Защука), будинок 28, відкрилося відділення Миколаївської громадської бібліотеки. Бібліотекарем стала О. І. Пушкарська.

 У 1910 р. відділення бібліотеки переміщається у пристосоване приміщення у будинку Ведренка на перехрещенні вулиць Одеської і 5-ї Слобідської, де відкрилася читальня для дітей. На 1 січня 1912 р. у філії було 4 834 томи (3 708 назв), на 1 січня 1916 р. — 6 147 томів (4 632 назви). В 1916 р. вийшов каталог книг відділення у  кількості 200 примірників.

 Формування фондів Миколаївської громадської бібліотеки здійснювалося на основі замовлень за видавничими каталогами і каталогами книгарень Москви, Петербурга, Одеси. Приблизно одна третина книг і журналів, що поступали, була пожертвуванням різних організацій і установ — урядових, наукових, громадських. Надходили також видання від університетів та інших навчальних закладів. Міська управа, Біржовий комітет, товариства Взаємного страхування, Порятунку на водах, Допомоги бідним євреям, Миколаївське відділення Імператорського Російського технічного товариства, портова митниця передавали річні звіти й інші видання до фондів бібліотеки.

 Передавали бібліотеці книги й самі видавці. На прохання видавця К. Т. Солдатенкова Московська міська Дума подарувала бібліотеці 73 книги, видавниця О. П. Горська передала 7 томів. Дарували книги й автори: Ц. П. Балталов, В. Беренштам, Ф. Блюменталь, М. П. Василевський, М. Лахтін, Н. А. Морозов, В. В. Рюмін, П. Стоян, М. І. Фадєєв та ін.

 Бібліотека була вдячна й приватним дарувальникам, що поповнювали її фонди. Прізвища цих людей щорічно друкувалися у звітах бібліотеки. З них видно, що лікар О. Понятовський заповів Миколаївській громадській бібліотеці колекцію книг у 1 730 томів: твори російських класиків, художні видання, наукову та історичну літературу. У бібліотеці зберігся окремий каталог книг, подарованих О. Понятовським. Інженер-хімік Г. Е. Вейнберг, член Дирекції бібліотеки, пожертвував 664 томи, Є. О. Баласогло - 109 томів, міський голова В. Ф. Соболєв - 184 томи, О. С. Пескер передала бібліотеці 130 юридичних посібників, О. А. Вімут - 88 книг з медицини, Н. В. Горбатова - 70 томів з механіки і будівельної справи російською, французькою, англійською та німецькою мовами. Серед дарувальників була й О. І. Аркас, дружина відомого українського історика і композитора.

 З 1 серпня 1908 р. у бібліотеці почав працювати нотний абонемент, основу якого становили 800 примірників нот, а на 1 січня 1913 р. їх було вже 1 244 примірники. Користування нотами на абонементі коштувало 30 коп. на місяць за одну назву, 50 коп. - за дві та 70 коп. - за три.

 Збільшення фонду бібліотеки згодом призвело до виникнення проблеми розміщення книг. Питання про необхідність розширення приміщень за рахунок прибудов неодноразово розглядалося на засіданнях Дирекції.

 У 1912 р. Г. І. Кранцфельд пожертвував для будівництва бібліотеки ділянку і три хлібних магазини (сховища) на Поповій Балці вартістю 25 тис. крб. Однак Дирекція бібліотеки визначила, що перебудова магазинів з добудуванням лекційного залу на 500 осіб буде коштувати майже 45 тис. крб. У 1913 р. Г. І. Кранцфельд замінив свій дарунок на грошову суму у розмірі 25 тис. крб. Було прийняте рішення про зведення нового будинку для бібліотеки та передачі старого приміщення міському музею.

 Цим планам перешкодила Перша світова війна. Оскільки будівництво нового будинку стало неможливим, Дирекція повернулася до рішення прибудови до старого будинку бібліотеки.

 Наприкінці XIX - початку XX ст. активними членами Ради бібліотеки були М. Ге, М. Аркас, В. Рюмін, М. Рубакін; у бібліотеки було 3 488 передплатників, а її книжковий фонд становив 50 тис. книг.

 1917 р. став переломним в історії України, відбулися кардинальні зміни у суспільстві. Бібліотека продовжувала працювати, збільшувалося число читачів, зростав попит на книги, газети, журнали. У зв'язку із цим Правління намагалося розв'язати питання про розширення площі читальні. Бібліотека виявилася у складній фінансовій ситуації, що не могло не відбитися на матеріальному стані її працівників. Якщо у 1918 р. Правління тричі на рік підвищувало платню працівникам на 50%, то у 1919 р. було прийняте рішення про скорочення штату.

 Виникали труднощі й з комплектуванням фондів бібліотеки. Правління було вимушено вжити додаткових заходів щодо збереження фондів. Збільшилася застава на літературу, що видавалася додому. У 1920 р. застава на 1 книгу збільшилася з 50 до 200 крб. для жителів міста і з 250 до 500 крб. для приїжджих. Складалися списки рідкісних і цінних видань, заборонених до видачі додому. Запис до бібліотеки здійснювався тільки при наявності посвідчення особи.

 На 1 січня 1919 р. бібліотека нараховувала 3 745 передплатників, з них - 520 дітей. Усього було видано 166 305 примірників книг і 21 935 періодичних видань. Кількість читачів постійно збільшувалася і на 1 січня 1921 р. становила 6 153 чол., у тому числі 1 796 дітей.

 У 1920 р. Правління закрило дитячий абонемент через незадовільний стан фонду: понад 80% книг потребувало реставрації, 600 примірників затримувалося читачами, 71 книга була загублена. Після закриття абонемента діти почали активно відвідувати читальню (до 150 дітей на день), щомісяця їм видавалося приблизно 4 000 примірників літератури.

 У грудні 1920 р. Миколаївська громадська бібліотека була націоналізована і змінила свою назву на Миколаївську центральну бібліотеку. Керувати бібліотекою став завідувач, а не Правління. На 1 січня 1922 р. у штаті бібліотеки було 17 працівників, а у грудні того ж року їх залишилося тільки 5.

 З 1924 р. бібліотека стала працювати з одним вихідним у понеділок. Місячна відвідуваність становила 2 300. Відкрилися пересувні пункти на заводі «Склопром» і біржі праці. Була створена бібліотечна рада й гурток самоосвіти.

 З 1925 р. почав свою роботу гурток підтримки бібліотеки, членами якого стали 100 читачів. Завданнями гуртка були: пошук додаткових асигнувань для бібліотеки (платні вистави, вечори, лекції), участь у рекламі бібліотеки на сторінках місцевої преси, виконання технічної роботи. З ініціативи гуртка підтримки бібліотеки у квітні 1925 р. було відкрите нове приміщення читальні, а також створене консультаційно-довідкове бюро, де працювали 30 авторитетних фахівців різних галузей знань, допомагаючи усім, хто бажав, відбирати літературу.

 Серед методів популяризації літератури у 20-ті рр. ХХ ст. у бібліотеці найпоширенішими були заняття читацьких гуртків різної тематики, рекомендаційні плакати та списки літератури політичного характеру, лекції. Бібліотека брала обов'язкову участь у всіх політичних кампаніях, що проходили у місті. У 1924 р. вона взяла участь у заходах, присвячених 60-річчю створення І-го Інтернаціоналу, 10-річчю початку імперіалістичної війни.

 У 20-ті рр. йшов процес формування функцій бібліотеки відповідно до основних завдань того часу. Співробітники бібліотеки змогли зберегти її фонди та читачів. Позитивним моментом у роботі бібліотеки було створення читацьких об'єднань і збереження існуючих традицій щодо залучення громадськості до управління бібліотекою.

 У 1938 р. Миколаївська центральна бібліотека одержала статус обласної. З цього часу вона є інформаційно-методичним і координаційним центром з питань бібліотекознавства й книгознавства для бібліотек усіх систем та відомств Миколаївської області.

 У важкі окупаційні роки бібліотека працювала й обслуговувала читачів. Матеріали Миколаївського обласного архіву підтверджують цей факт. Згідно зі звітом бібліотеки за 1944 р., з 1 серпня 1941 р. по 3 березня 1944 р. її працівники обслужили 6 391 читача, видавши 65 158 примірників літератури. Умови існування бібліотеки були важкими. На вимогу окупантів з фондів була вилучена єврейська література. Під час окупації постраждала будівля і фонди бібліотеки. За офіційними даними сума збитку, нанесеного бібліотеці, склала 529 895 крб., у тому числі постраждало книжкове майно – на 514 325 крб., інвентар – 7 170 крб., будівля – 8 100 крб. і т. д. До 1941 р. фонд бібліотеки нараховував 156 тис. книг, а за час окупації Миколаєва бібліотека втратила згідно з різними даними від 21 до 27 тис. томів.

 Втрати могли бути набагато більшими, якби не самовідданість працівників бібліотеки. Вони ховали у підвалі і маскували у стелажах книги та періодичні видання. Бібліотечні працівники Л. Бабкова, О. Прокоф'єва, 3. Юрченко були нагороджені медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

 У газеті «Бугская заря» за вересень 1945 р. повідомлялося, що в обласній бібліотеці налічується 168 тис. томів технічної, наукової та художньої літератури. Читальний зал обслуговував щодня 250-300 чол., абонементом користувалися 8 100 осіб на рік. Бібліотека обслуговувала по місту і районах області 40 точок.

 З 1964 р. і по сьогоднішній день обласна бібліотека обслуговує своїх читачів у приміщенні по вул. Московській, 9, що приблизно у 10 разів більше, ніж попереднє.

 З 19 травня 1968 р., згідно з постановою Ради Міністрів УРСР, Миколаївська обласна бібліотека носить ім'я Олексія Гмирьова.

 На початку 70-х XX ст. у бібліотеці відкрилися нові відділи: патентно-технічної літератури, мистецтв, обслуговування працівників сільського господарства, літератури іноземними мовами, бібліографічний, міжбібліотечного абонемента.

 У 1973 р. за зразкову роботу по підготовці до 50-річчя створення СРСР і проведені заходи у рамках Міжнародного року книги бібліотека була представлена на Виставці досягнень народного господарства СРСР у Москві.

 У 1981 р. за багаторічну плідну роботу та з нагоди 100-річчя Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова колектив був нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Кращим бібліотекарям були вручені значки «За відмінну роботу».

 У 90-ті рр. XX ст. позиції обласної універсальної наукової бібліотеки як провідного інформаційного і культурного центру області, найбільшого державного сховища творів друку на Півдні України зміцнилися.

 Сьогодні найбагатшими фондами бібліотеки користуються понад 26 тис. читачів, яким щорічно надається понад 700 тис. примірників видань і 6,5 тис. бібліографічних довідок та консультацій.

 Універсальний бібліотечний фонд нараховує понад 1 млн патентів, близько 1,1 млн книг, періодичних видань, аудіовізуальних і образотворчих матеріалів, електронних ресурсів, карт, нот та інших документів з усіх галузей знань 44 мовами народів світу.

 Миколаївська ОУНБ посідає друге місце серед обласних бібліотек за кількістю видань до 1917 р., яких налічується близько 40 тис. Особливий інтерес представляють цінні зразки писемності XVII – XX ст., серед яких – перші і прижиттєві видання праць видатних учених (М. Ломоносова, М. Карамзіна, М. Пирогова та ін.), прижиттєві і найрідші видання творів знаменитих українських, російських і зарубіжних художників слова (Т. Шевченка, М. Квітки-Основ'яненка, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, І. Франка, Лесі Українки, О. Пушкіна, М. Лермонтова, Е. Золя, Ч. Діккенса). Найціннішою частиною фонду рідкісних і цінних видань є колекція стародруків XVIII ст., що нараховує 240 примірників.

 У фондах бібліотеки зібрані колекції періодичних видань, що передплачувалися ще у XIX – на початку XX ст., а також і сьогодні: «Вокруг света», «Киевская старина», «Основа» та ін. Крім того, у фондах зберігається максимально повне зібрання краєзнавчих періодичних видань з 1893 р. і по сьогоднішній день, оскільки ОУНБ ім. О. Гмирьова – депозитарій краєзнавчих видань (найбільший у регіоні центр інформаційних ресурсів про край).

 З метою надання актуальної та оперативної інформації користувачам бібліотека щорічно передплачує понад 800 назв журналів і газет.

 Відділи бібліотеки інформують про літературу та електронні ресурси з різних галузей знань учених, фахівців, представників місцевих органів влади, народних депутатів, управлінські кадри. В останні десятиліття обслуговування користувачів базується на використанні новітніх інформаційних технологій.

 З 1995 р. почалася комп'ютеризація бібліотечно-бібліографічних процесів, що якісно змінило обслуговування користувачів. Також з'явилася можливість дистанційного користування ресурсами бібліотеки за допомогою офіційного сайту, обміну інформацією з бібліотеками України і зарубіжжя за допомогою автоматизованих систем.

 Комп'ютерний парк бібліотеки нараховує 55 ПК, використовується 3 програмних комплекси, дворівнева локальна мережа.

Бібліотека має декілька Інтернет-ресурсів: офіційний сайт (http://www.reglibrary.mk.ua), електронний каталог (http://www.opac.mk.ua), інформаційний портал «Прибужжя» (http://www.regportal.mk.ua).

Активно поповнюються електронні бази даних, надається необмежений доступ користувачам до інформаційних ресурсів та нових комп'ютерних технологій. Електронний каталог нараховує понад 130 тис. записів. До нього входять бази даних нових надходжень, тематичні бази даних, що функціонують у галузевих відділах бібліотеки («Розпорядження обласної державної адміністрації», «Рішення обласної ради», «Хроніка основних подій Миколаївського регіону», «Гендерна політика в Україні» та ін.). Бібліотека формує електронну бібліотеку місцевих видань (електронні версії випущених у місцевих видавництвах книг) і передплачує такі бази даних, як «Ліга: Закон» (законодавчі акти України), «EBSCO» (електронні журнали іноземними мовами) та ін. Крім того, усі бібліографічні й методичні матеріали, що видаються обласною бібліотекою як методичним центром, доступні в електронному вигляді на її офіційному сайті (щомісячні матеріали «Актуальні проблеми нашого часу», «Хроніка культурного життя Миколаївської області»; щорічні – «Аналіз діяльності бібліотек Миколаївської області», «Знаменні і пам'ятні дати» та ін.).

 Актуальним на сьогоднішній день є впровадження віртуальних сервісів для користувачів. На базі офіційного сайту ОУНБ ім. О. Гмирьова усім, хто бажає, надається можливість не тільки користуватися електронним каталогом, повними текстами електронних документів, але й здійснювати інформаційний запит за певними темами й одержувати кваліфіковану відповідь бібліографів за допомогою віртуальної довідкової служби, замовляти й одержувати електронні копії окремих фрагментів документів з фондів бібліотеки за допомогою служби електронної доставки документів.

 У цілому новітні інформаційні технології сприяють формуванню сучасного рівня бібліотечних послуг і створенню позитивного іміджу інформаційної діяльності. У процесі реалізації цих напрямків ключову роль відіграє ефективне співробітництво бібліотеки з Радою міжнародних наукових досліджень і обмінів (IREX), Міжнародним фондом «Відродження», Центром інформаційних ресурсів Посольства США в Україні та ін.

 Бібліотека має багаторічний успішний досвід реалізації бібліотечних проектів у партнерстві з названими міжнародними фондами, а також власними силами: «Створення локальної комп'ютерної мережі бібліотеки» (1996), «Впровадження в практику роботи бібліотеки 17 програмних комплексів» (1996-1997), «Впровадження комп'ютерних технологій у практику роботи Центру електронних засобів інформації» (1996-1997), «Створення мережі бібліотек, об'єднаних електронною поштою» (1997), «Використання всесвітньої мережі Інтернет Центром електронних засобів інформації» (1997-1999), «Облік читачів з використанням пластикових карток» (1999), «Інтеграція інформаційних бібліотечних ресурсів регіону за допомогою створення Регіонального комп'ютерного бібліотечного центру» (1999), «Створення регіонального Web-сервера» (2000), «Інтернет для публічних бібліотек» (2001-2003), «Створення і забезпечення функціонування комп'ютерної бібліотечної мережі Миколаївської області» (2001-2007), «Сприяння «прозорості» влади за допомогою інформування населення про нормативно-правові документи регіонального рівня» (2001-2007), «Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек України» (2002-2007), «Корпоративна каталогізація бібліотек області» (2003-2007), «Створення інформаційного центру «Вікно в Америку» (2005-2007), «Стратегія розвитку сільських бібліотек. Створення модельних бібліотек» (2007-2012), «Створення Центру європейської інформації на базі ОУНБ ім. О. Гмирьова в м. Миколаєві» (2009), «Продовження та інтенсифікація діяльності Центру європейської інформації на базі ОУНБ ім. О. Гмирьова в м. Миколаєві» (2010), «Топоровські читання» (2010-2011), «Територія творчого спілкування» (2009-2011), «Створення регіональних навчальних центрів» (2010-2011), «Відкрита мобільна бібліотека – простір для розвитку» (2011), «Створимо націю читачів!» (2011), «Співпраця заради добробуту» (2011).

 Реалізовані проекти дозволили на якісно новому рівні організувати роботу бібліотеки: значно поповнили і різноманітили її ресурсний потенціал, забезпечили користувачів та співробітників автоматизованими робочими місцями, надали необмежений доступ до електронних джерел, у тому числі до ресурсів Інтернет, сформували простір творчості і професіоналізму, підвищили імідж бібліотеки у місцевому співтоваристві та професійних колах.

 Обласна наукова бібліотека впроваджує новітні інформаційні технології не тільки у свою діяльність, але й у практику роботи бібліотек регіону. Сьогодні ОУНБ  – центр технічної і методичної підтримки регіональної комп'ютерної мережі бібліотек Миколаївської області, зведеного корпоративного каталогу періодичних видань бібліотек регіону. Зараз усі центральні районні бібліотеки, а також ряд сільських філій широко використовують нові інформаційні можливості, створюючи власні ресурси (електронні каталоги, повнотекстові бази даних), відкриваючи Інтернет-центри, реалізуючи інформаційні проекти, одержуючи гранти та фінансову підтримку партнерів.

 Науково-методичний напрямок роботи є одним з головних в ОУНБ, яка курує роботу 501 бібліотеки Миколаївщини. Аналітична і моніторингова діяльність, експертна оцінка роботи бібліотечних систем області, організація системи безперервної професійної освіти – от лише деякі аспекти методичної служби. Близько 10 років на базі ОУНБ  працює тренінг-центр для фахівців міських, районних і сільських бібліотек, у рамках якого проводяться семінари, тренінги, практикуми, майстер-класи в усіх напрямках професійної діяльності. Форми навчання вищої ланки керівників бібліотек регіону, а також реалізовані ініціативи одержали високу оцінку у професійних колах. Серед них – I Форум сільських бібліотекарів Миколаївського регіону, Форум соціального партнерства, Міжрегіональна Рада директорів ЦБС Півдня України, виїзні засідання Ради директорів Миколаївської області та ін.

 Зміст діяльності ОУНБ підпорядковується інтересам і потребам населення міста й області, тому бібліотека перебуває у постійному пошуку нових і актуальних форм роботи. Створені нові структурні підрозділи – Центр комп'ютерних технологій, сектор інформування депутатів і державних службовців, Інтернет-центр, Центр європейської інформації, інформаційно-ресурсний центр «Вікно в Америку», Регіональний інформаційний центр, читальний зал електронних ресурсів, Регіональний тренінговий центр. У названих відділах і центрах бібліотеки користувачі можуть працювати з новітніми видами джерел інформації – аудіо-, відео-, електронними, цифровими ресурсами.

 Велика увага приділяється  організації дозвілля читачів. Найбільш привабливі для користувачів обласної наукової бібліотеки інтерактивні форми заходів – брифінги, web-конференції, засідання «круглого столу», дискусії, диспути та ін. У той же час, як і раніше, читачів цікавлять творчі зустрічі з відомими людьми краю: вченими, письменниками, музикантами. Популярні й різноманітні громадські об'єднання. Так, в ОУНБ ім. О. Гмирьова  наукову і творчу еліту міста об’єднує регіональне відділення всеукраїнської організації «Інтелектуальний форум України», жіночі громадські організації області працюють під егідою інформаційного центру з гендерних питань, знавці англійської мови мають можливість зустрічатися на засіданнях розмовного клубу «Dialogue», клубу перекладачів «Поліглот» або кіноклубу «Tuesday Film Evening» («Кіновечори по вівторках»), науково-технічні фахівці відвідують Клуб винахідників, відвідувачі, які цікавляться юридичними і соціальними питаннями – Університет правових знань, а представники усіх творчих організацій, об'єднань, а також усі, хто бажає, мають можливість зустрічатися на заходах постійно діючої акції «Територія творчого спілкування».

 Головним стимулом розвитку бібліотеки, безперервного удосконалення її діяльності завжди був і залишається користувач. Цього принципу бібліотека дотримувалася за всіх часів. Сьогодні до послуг користувачів ОУНБ – затишні зали, сучасний інтер'єр, якісне обслуговування, необмежений доступ до різноманітних інформаційних ресурсів, можливості розвитку свого духовного рівня і т. д. Бібліотека постійно вивчає читацький попит, інформаційні потреби, оцінку діяльності бібліотеки та ін., проводячи соціологічні дослідження як локально, так і широкомасштабно із залученням Центру по вивченню громадської думки «Наваль-Експерт».

 Бібліотека пишається тим, що серед її читачів у свій час були великі люди, які прославили, можливо, завдяки інформації, почерпнутої в бібліотеці, наш край на всю країну та на увесь світ. Серед них – відомий видавець журналу «Электричество и жизнь», популяризатор ідей К. Ціолковського В. Рюмін; учені: Герой Соціалістичної Праці О. В. Квасницький, заслужений діяч науки УРСР К.М. Алеутський, фахівець у галузі технічних наук, член-кореспондент АН УРСР, колишній ректор Миколаївського кораблебудівного інституту В.М. Бузник, письменники: М. Лисянський, Л. Вишеславський, Я. Городськой, П. Ходченко, С. Крижанівський, М. Владимов, М. Божаткін, О. Сизоненко, В. Бойченко, народний художник М. Божій, композитор І. Домінчен і багато інших. На літературних вечорах бібліотеки перед читачами виступали відомі поети і письменники: В. Сосюра, Ю. Смолич, П. Усенко, О. Гончар, В. Кучер, П. Воронько, П. Загребельний, В. Розов, М. Тихий, М. Мар та ін.

 І нині часті гості бібліотеки – представники наукової і творчої інтелігенції міста та області: М. Шитюк, Є. Горбуров, Д. Кремінь, В. Жадько, В. Марущак, Л. Чижова, Є. Мирошниченко, Т. Базилевська-Барташевич, В. Пустильник, І. Черкесова, О. Таганов, О. Сичьов, О. Артим, О. Петренко, Н. Сапак.

 ОУНБ  плідно співпрацює з вищими навчальними закладами (Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова, Національним державним університетом ім. В. О. Сухомлинського, Миколаївським державним аграрним університетом, Чорноморським державним університетом ім. П. Могили, Миколаївською філією Київського національного університету культури і мистецтв та ін.), громадськими організаціями (Миколаївськими обласними організаціями Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Національної спілки художників України та ін.).

 Успішна діяльність бібліотеки пов'язана з дієвою підтримкою Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївської обласної ради. Затвердження документів місцевого рівня, що стосуються інформаційно-бібліотечної сфери, фінансування, сприяння соціальному захисту бібліотечних фахівців, підтримка творчих починань – допомагають бібліотеці та її колективу не залишатися на досягнутому й прагнути до зміцнення позицій в інформаційному просторі регіону.

 Колектив бібліотеки – колектив професіоналів – має серйозний творчий потенціал і знає, як зробити бібліотеку відкритою, доступною, інтелігентною, він опирається на досвід, мудрість і знання своїх ветеранів та на інноваційне рішення багатьох бібліотечних завдань молодого покоління фахівців. Співробітники бібліотеки мають почесні звання та державні нагороди.

 Авторитет бібліотеки створений її директорами – К. Т. Чибріковою (Селіверстовою), Н. А. Селівановою, О. П. Франчук, ветеранами бібліотечної роботи – Е. І. Гайсинським, М. І. Сучковою, Р. А. Березович, 3. Г. Овчинниковою, Л. І. Дараган, Н. А. Поліводою, С. А. Кустовською, В. М. Дороховою. Добру славу бібліотеки гідно підтримують її провідні спеціалісти: Т. С. Астапенко, Н. В. Моісеєва, Л. М. Трегуб, Т. М. Вірьовка, О. М. Визір, Н. Ш. Громова, Л. В. Зубарева, Т. М. Петруня, Н. О. Ліпа, М.В. Саричева, В.М. Жевнер та ін.

 Визнання досвіду ОУНБ  як одного з кращих в Україні підтверджується тим, що бібліотека стала місцем проведення міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій, базою для обміну інноваціями з колегами з інших бібліотек. У той же час працівники бібліотеки представляють свою установу на професійних заходах різних рівнів: всесвітніх конгресах ІФЛА (Німеччина, Бразилія, Аргентина) і Бібліотечній Асамблеї Євразії (Росія), міжнародних семінарах і стажуваннях (США, Бельгія, Австрія, Польща), щорічних міжнародних кримських конференціях, здобуваючи новий досвід для подальшого його впровадження у практику своєї роботи.

 З дня заснування громадської бібліотеки у Миколаєві минуло 130 років. Формуючи свою подальшу стратегію, бібліотека обрала для себе модель гармонійного поєднання традиційних, суто бібліотечних функцій, що формувалися протягом багатьох років, з новітніми напрямками інформаційної діяльності. Зміст діяльності бібліотеки підпорядкований інтересам і потребам населення регіону, що дозволяє їй залишатися регіональним інформаційним та культурно-освітнім центром, багатофункціональною установою з розвиненими сервісними послугами та широкими партнерськими зв'язками.