16 червня 2026 року виповнюється 452 рік від дня страти у Львові Івана Підкови – легендарного козацького ватажка, молдавського господаря та борця проти османського гніту. Його життя, сповнене героїчних подвигів і трагічних подій, стало символом козацької волі та боротьби за свободу.
Іван Підкова, відомий також як Іван Серпяга, Карапет Серпега чи Іоан Вірменин, народився, ймовірно, на Брацлавщині або в Молдавії. Його коріння досі викликають суперечки: одні вважають його братом молдавського господаря Івана III Воде Лютого, страченого турками, інші – вихідцем із вірменської чи угорської родини Баторіїв. Легенди розповідають, що татари викрали його немовлям, але козаки врятували хлопця, і він зростав серед січовиків.
Прізвисько «Підкова» відображало його неймовірну силу: за переказами, він ламав кінські підкови руками. Високий, міцний і харизматичний, Іван швидко став авторитетом серед козаків.
У 1556 році Підкова з’явився на Запорізькій Січі з власним полком. Він брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки, а згодом сам очолював козацькі флотилії. Його загони громили татарські й османські поселення під Очаковом, Кафою та Ґьозловом, послаблюючи Кримське ханство та Османську імперію. Підкова став уособленням козацької відваги й боротьби проти турецької загрози, здобувши повагу не лише козаків, а й молдаван.
У 1577 році Підкова відгукнувся на заклик молдаван, які страждали під владою османського ставленика Петра VI Кульгавого. Претендуючи на трон як можливий спадкоємець Івана III Воде Лютого, він із 1200 козаками на чолі з Яковом Шахом вдерся до Молдавії. 30 листопада 1577 року його військо звільнило Ясси, і Підкову проголосили господарем. Проте правління тривало лише два місяці: Османська імперія, Кримське ханство та трансильванські війська Христофора Баторія змусили його відступити на Поділля.
У Речі Посполитій Підкову чекала зрада. Польський король Стефан Баторій, прагнучи миру з турками, наказав арештувати козацького ватажка. Януш Збаразький заманив Підкову до Варшави під приводом "примирення", де його ув’язнили.
16 червня 1578 року на Ринковій площі Львова, перед натовпом і османськими послами, Підкову стратили. Перед смертю він виголосив промову, звинувативши польську владу в підкоренні туркам і закликавши боротися за віру та свободу. Після страти його поховали в Успенській церкві, але козаки перевезли останки до Канева.
Страта Підкови викликала гнів козаків. Яків Шах помстився, обложивши Бухарест. Підкова залишився в пам’яті як символ боротьби за волю. Його образ оспіваний у народних думах і поемі Тараса Шевченка "Іван Підкова". У Львові та Черкасах встановлено пам’ятники, а його ім’я стало синонімом мужності.
Для українців Підкова – герой-визволитель, для поляків – бунтівник, для молдаван – надія на свободу, а для турків – грізний ворог. Ця багатогранність робить його постать живою й надихаючою й через 451 рік після трагічної страти.
