19 серпня 1955 року у селищі Здовбиця Рівненської област загинув останній провідник ОУН Волині Анатолій Маєвський - Уліян. На його схованку чекістів вивів зрадник.
Анатолій Маєвський походив із Рівненщини. Батько — Василь Федорович Маєвський, 1877 року народження, за Польщі був волосним війтом, обіймав посаду ревізора Рівненського повітового сеймика. Мати — Юлія Мойсеївна Маєвська — походила з містечка Клевань і була родичкою відомих діячів ОУН Якова та Олександра Буслів. Родину репресували більшовики, вони ж розграбували сімейне господарство.
Анатолій Маєвський після відмінного закінчення Кустинської початкової школи вступив до Рівненської української гімназії. Там він познайомився з майбутніми відомими лідерами ОУН на Волині — братами Яковом та Олександром Буслами, Ростиславом Волошиним, Михайлом Бляхарчуком, Костецьким та Василем Булавським, Андрієм Марченком. Всі вони під час навчання в гімназії вступили до лав ОУН.
У 1937 році Маєвський успішно закінчив Рівненську українську гімназію і вступив до Познанської політехніки. Саме там здобувала медичну освіту, а потім і працювала у медичних закладах Познані його старша сестра Зоя Маєвська, що вийшла заміж за відомого адвоката Андрушківа.
Під час німецької окупації він виконував спеціальне завдання ОУН в місті Рівне. Згодом очолив політичну референтуру Рівненського надрайонового проводу ОУН, що територіально охоплював Рівненський, Олександрійський, Гощанський, Тучинський та Клеванський райони. Починаючи з 1945 року, він очолив Рівненський окружний провід, до якого, крім вищеназваних районів, увійшли: Здолбунівський, Мізоцький, Острозький, Острожецький та кілька районів сучасної Волинської області.
З того часу його ім'я стало відомим для радянських каральних органів, з поля зору яких зник 1952 року.
За рік Маєвський дав дозвіл підпільникам-смертникам, хворим на туберкульоз, здійснити теракт у Києві під час святкування 1 Травня. Мали застрелити членів ЦК КПУ чи закидати їх вибухівкою. Втім, теракт викрили і запобігли йому.
У 1952 році Українська Головна Визвольна Рада нагородила «Уліяна» за довготривалу боротьбу в особливо важких умовах Золотим Хрестом заслуги.
Пізніше провідник займався відновленням конспіративної лінії зв'язку на Волині. 24-26 серпня 1953 року МГБ намагалося провести операцію з метою його захоплення. Для прочісування лісів залучили 418 осіб, але знайти ватажка повстанців не вдалося.
Другу спробу здійснили у серпні 1955 року. До рук МГБ потрапив зв'язковий Маєвського Іван Довбенко - Лопух, який здався владі сам. На першому ж допиті він розповів про місце перебування Уліяна в селищі Здовбиця.Туди одразу ж виїхали чекісти і радянські війська. Коли прибули на місце, Довбенко показав хід до замаскованого люка підземного бункера. Чекісти гукнули всередину, а незабаром почули постріл і відчули запах диму. Маєвський застрелився і встиг спалити частину важливих документів.
Тіло підпільника чекісти забрали до Рівного.