Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939 року в місті Ходорові, на Львівщині. Батьки, Єфрозина та Мирон, вирізнялися побожністю: належали до греко-католицької церкви, загнаної в підпілля у 1946 році. Ігореву родину москва також репресувала – зокрема, у червні 1941-го в катівні, відомій як тюрма на Лонцького у Львові, загинув мамин брат Андрій Гулей.
З дитинства Ігор Калинець запам’ятав, як його сім’я допомагала переховуватися від переслідувань воякам УПА. «Я навіть пригадую, як хлопці з лісу під вечір, коли вже не було облавників, приходили до нас, – розповідав в одному з останніх інтерв’ю. – Ми давали їм їсти, і вони бавилися зі мною, малим. Я був зверху на коні, тримав якусь зброю в руках».
У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету ім. І. Франка. 1962 року, закінчивши українське відділення філологічного факультету Львівського університету, почав працювати в обласному архіві: спочатку архіваріусом, а згодом — старшим науковим співробітником. У 1966 році у видавництві «Молодь» вийшла перша збірка віршів «Вогонь Купала».
За участь в дисидентському русу в серпні 1972 року Ігоря Калинця засудили на шість років в'язниці суворого режиму та три роки заслання.
Він відбував покарання в Пермських концтаборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими дисидентами.
Дружину Ігоря Калинця – відому українську поетесу Ірину Калинець – спіткала така сама доля.
В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. На волю вийшов 1981 року.
Після повернення із заслання поет перестав писати вірші та пішов працювати в Львівську наукову бібліотеку ім. В. Стефаника. Був редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури. Він видавав дитячі збірки, редагував низку часописів.
У 1991 р. у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза», а в США — другий том «Невольнича муза».
Ігор Калинець є лауреатом численних нагород і відзнак, зокрема, премії імені Митрополита Андрея Шептицького, премії імені Василя Стуса.
У 1992 році Ігор Калинець отримав Шевченківську премію за книжку вибраних поезій "Тринадцять аналогій".
У 2016 році Ігорю Калинцю присудили Орден Ярослава Мудрого IV ступеня. Але він відмовився від нього на знак протесту проти, за його словами, "жорстокого зросійщення".
Ігор Калинець був почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом літературної премії імені І. Франка (Чикаго, США, 1979).
За визначні заслуги в утвердженні національної ідеї, широку пропаганду українського слова 2005 року, відомому поетові та громадському діячеві Ігореві Калинцю було присвоєно звання почесного громадянина Львова.
Велику нішу в творчому доробку письменника складають вірші, оповідки й казки для дітей. Починаючи з «Книжечка для Дзвінки», виданої в Києві 1991 року, одна за одною виходять й інші книжки: «Пан Ніхто» (1994), «Про дівчинку і квіти» (1995), «Дурні казки» (1996), «Різні-прерізні телеляківки», «Казки зі Львова» (2001), «Забави тістечок» (2004), «Небилиці про котика і кицю» (2005), «Данка і Крак» (2009) та багато інших.