Зданевич Борис Іванович [22.07(04.08).1886, с. Киданівка Канівського пов. Київської губ., нині Богуславського р-ну Київської обл. – 02.12.1966, Київ] – книгознавець, бібліотекознавець, бібліограф, орієнталіст, мовознавець, перекладач, канд. філол. наук (1944).
Походив з родини сільського священика. Закінчив Першу Київську гімназію (1904). Того ж року став студентом Київського університету св. Володимира, де навчався на природознавчому відділі фізико-математичного факультету, однак через рік перейшов до Лазаревського інституту східних мов у Москві, який закінчив у 1910 р. Повернувшись до Києва, служив у конторі Державного банку. У 1913–1920 рр. перебував у м. Вірний (нині Алмати), де працював викладачем, вихователем, був одним з перших бібліотекарів у місцевій бібліотеці-читальні (нині Національна бібліотека Республіки Казахстан).
З грудня 1920 р. працював у Всенародній бібліотеці України (Бібліотеці АН УРСР, нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), спочатку у відділі Orientalia, а з 1924 р., у зв’язку зі зростаючою кількістю західноєвропейських стародруків у фондах бібліотеки, – у відділі стародруків (нині – відділ стародруків і рідкісних видань) на посадах фахівця-бібліотекаря, ученого бібліотекаря, помічника завідувача відділу, старшого наукового співробітника. Від 1937 р. – завідувач відділу стародруків.
Сформував основні колекції відділу стародруків: інкунабул, палеотипів, альдин, етьєнів, плантенів, ельзевірів, Occidentalia (видання 16–18 ст., надруковані латинським шрифтом). Особливу увагу приділяв дослідженню інкунабул, опублікував низку статей і рецензій. У 1930-х рр. підготував науковий каталог інкунабул Бібліотеки АН УРСР, що вміщував науковий опис 516 пр. (виданий посмертно, у 1974 р.), а також фототипічне перевидання і дослідження знайденого ним у квітні 1935 р. в оправі Етьєнівської Біблії 1557 р. невідомого раніше друку Й. Ґутенберґа. Шляхом складного, дуже копіткого порівняльного аналізу всіх зовнішніх компонентів, насамперед шрифтів і філіграней на папері, а також порівняння змісту знахідки з історичними реаліями епохи, Б. Зданевич переконливо довів, що інкунабула є списком митрополій та єпископатів римсько-католицької церкви 15 ст. – т. зв. «Provinciale Romanum» (опубліковано 1941 р. українською та німецькою мовами).
Б. Зданевич розробив «Положення про Підвідділ рідких видань ХІХ – ХХ вв. Відділу стародруків і рідких видань», створивши разом з С. Масловим відповідну колекцію. У «Положенні» закріплено критерії комплектування цього підвідділу (нині – колекція рідкісних видань відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ).
Одночасно з роботою у Бібліотеці АН УРСР працював в інших академічних установах: позаштатним співробітником Історико-філологічної кафедри АН УРСР (Кабінету арабо-іранської філології, 1924–1929), ученим секретарем Київської філії Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (1929), входив до складу Комісії з вивчення Близького Сходу АН УРСР (1930–1933).
Керував евакуацією цінних фондів Бібліотеки АН УРСР, відправлених з Києва 19 липня 1941 р. З серпня того ж року в Уфі, куди були евакуйовані фонди бібліотеки та інших установ Академії наук УРСР, обіймав посади завідувача фондами, а з кінця 1942 р. – в. о. директора книгозбірні. Особисто брав участь у перевірці перевезених фондів, організації їх збереження і підготовці Бібліотеки АН УРСР до повноцінного обслуговування читачів, налагодив бібліографічну діяльність, відновив комплектування фондів. У бібліотеці працював до 1944 р., тобто до реевакуації, проте й надалі брав участь у її науковій роботі, зокрема був членом редколегії «Наукового збірника Бібліотеки АН УРСР» (1946). У 1944 р. у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертацію, присвячену «Provinciale Romanum».
У 1942–1960 рр. – старший науковий співробітник Інституту мовознавства АН УРСР. Поліглот, володів арабською, перською, турецькою, англійською, французькою, німецькою, грецькою, латинською мовами. Займався перекладами творів античних і середньовічних авторів українською мовою, брав участь у підготовці хрестоматії «Антична художня література» (К., 1938). Досліджував тюркізми в українській мові. Співукладач «Російсько-українського словника» (1948), «Українсько-російського словника» (1953–1963, т. 1–6), «Словника мови Т. Г. Шевченка» (1964).
Джерело:
Українська бібліотечна енциклопедія