Марія Мирослава Пшепюрська народилася 19 червня 1909 року в селі Тернавка Переворського повіту (нині: ґміна Маркова у Підкарпатському воєводстві РП) в сім’ї греко-католицького священика Андрія Пшепюрського (1874-1945), місцевого пароха, активного громадського діяча, організатора просвітянського й коопераційного руху, духівника під час першої світової війни Українських Січових Стрільців, та Юлії з дому Рейнарович. Родина о. Пшепюрського – як писала Ярослава Закревська – належала до найсвідоміших українських родин в окрузі. Це стосується як батьків, так і всіх п’ятьох дітей, трьох синів – Євгена, Богдана і Анатоля та двох дочок – Дарії й Марії, яким довелося пройти хресну дорогу в той трагічний для України час. Син Анатоль помер від черевного тифу ще в 1918 р. Син Богдан і дочка Дарія стали жертвами сталінського терору.
Про своє рідне село згадує Марія Пшепюрська-Овчаренко у 1986 році: Для мене, як для уродженки Тернавки Переворського повіту, мова далекого Засяння була наче другою рідною мовою, бо в передшкільному віці зі своїми подругами дитячих забав я розмовляла по-їхньому, а не мовою батька-матері.
Закінчила Ягеллонський університет у Кракові (1934). 1943-1945 рр. навчалась у Карловому університеті (Прага). У 1934-1939 учителювала (Перемишль, Львів); 1939-1941 викладала українську мову в педінституті та медінституті (Львів); 1943-1949 в українських гімназіях Чехословаччини.
У Львівському відділі Інституту мовознавства працювала з 1940, зокрема у словниковому секторі над українсько-польським словником. Проводила польові дослідження надсянських говірок. Дослідження з діалектології, історії української літературної мови, культури української мови та літературознавства.
У 1949 переїхала до США. Викладала українську та інші слов'янські мови у різних університетах (Чикаго, Новому Орлеані, Чарльстоні, літніх курсах у Гарварді та Римі). Від 1960 року професор слов'янських мов в американських університетах (з 1964 року - в Східно-Іллінойському).