Євген Олександрович Сверстюк – український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ. У 1995 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку есеїв, літературно-критичних статтей «Блудні сини України».
Народився Євген Сверстюк 13 грудня 1927 р. в селі Сільце Волинської області. У 1952 р. закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, згодом став аспірантом Науково-дослідного інституту психології. У 1960 рр. завідував відділом прози журналу «Вітчизна», працював відповідальним секретарем редакції «Українського ботанічного журналу». У 1973 р. його засудили до семи років таборів суворого режиму та п’яти років заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Після звільнення брав активну участь у роботі напівлегального Українського культурологічного клубу, був незмінним редактором християнської газети «Наша віра».
Після проголошення незалежності України письменник боровся за ідею дерадянізації країни. Широко відомі його публікації, присвячені подоланню радянського спадку в духовному житті країни.
Помер Євген Олександрович Сверстюк 1 грудня 2014 року.