Гончарство – одне з найдавніших ремесел не лише в Україні, але й в світі. Воно несе в собі безцінну інформацію про побут наших предків, а також не втрачає актуальності в сучасному технологічному житті. Майстри-гончарі вкладали у свої вироби не лише практичний зміст, але й естетичну й духовну символіку. Важливою рисою української кераміки є поєднання геометричних та рослинних елементів у візерунках. Це відображає уявлення наших предків про гармонію між людиною і природою. Вироби з глини слугували оберегами, елементами ритуальних обрядів і символами родинного затишку. У багатьох сім’ях ремесло передавалося від батька до сина, зберігаючи при цьому автентичні техніки та знання про обпал, декорування та символіку.
Відділ документів з питань культури і мистецтв пропонує читачам переглянути виставку «Українське гончарство: світ барв і вічна магія глини», мета якої – ознайомити користувачів із деякими видами гончарного мистецтва відповідно до використовуваного матеріалу та техніки виконання, здобутками знакових майстрів, розкрити унікальну красу та неповторність шедеврів глиняного мистецтва, прищепити бажання долучитися до захоплюючого таїнства виготовлення витворів цього виду декоративно-ужиткового мистецтва.
Дара Корній – літературний псевдонім сучасної української письменниці Мирослави Іванівни Замойської.
Народилася Мирослава Іванівна 20 вересня 1970 р. у с. Секунь Волинської області. Середню освіту отримала в с. Княже Львівської області, вищу освіту здобула в Українському поліграфічному інституті у Львові (зараз Українська академія друкарства) на журналістсько-редакторському відділенні. Працювала офіціанткою, продавчинею, бухгалтером-касиром, журналісткою, коректором, укладачем кросвордів, завідувачкою музею та бібліотекарем. Письменницьку діяльність розпочинала з текстів для дитячих і підліткових журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», «Крилаті», «Однокласники».
Лауреатка Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова» (III премія у номінації «Романи» (2010), спеціальна відзнака «Вибір видавців» (2011, 2012). Володарка відзнаки «Золотий письменник України» (2016).
Переглянути віртуальну виставку можна ТУТ!
“Писати про реальних людей складно. Але життя створює такі
надзвичайні сюжети, дає тобі ті цікаві знайомства, що тільки приглядайся,
шукай та захоплюйся. Краще за реалістичні історії ти нічого не придумаєш. До того ж дуже хочеться ту історію зафіксувати, щоб вона збереглася.”
Надія Гуменюк
Надія Павлівна Гуменюк народилася 2 січня 1950 р. в с. Онацьківці Полонського району Хмельницької області. У 1970 р. закінчила з відзнакою Хмельницьке педагогічне училище, а вищу освіту здобула у 1977 р. на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.
Журналістську діяльність розпочала у 1973 р. у редакції Каланчацької районної газети на Херсонщині. З 1975 по 1995 рр. працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо, завідувачкою відділу Луцької районної газети, редакторкою радіогазети Луцького шовкового комбінату, заступницею головного редактора Луцької міської газети «Народна трибуна». Тривалий часочолювала відділ культури Волинської обласної газети «Віче».
Марія Василівна Матіос народилася 19 грудня 1959 р. в мальовничому селі Розтоки Чернівецької області. Мама майбутньої письменниці була вчителькою і саме завдяки їй дівчинка рано зрозуміла силу слова. Її перший вірш «А кохання – наче пісня лебедина» був надрукований у газеті «Молодий буковинець» у 1975 р., коли Марії було 15 років.
У 1982 р. закінчила відділення української мови та літератури філологічного факультету Чернівецького державного університету (нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Отримавши вищу освіту,працювала у науковій бібліотеці того ж університету. У прозі дебютувала з новелою «Юр'яна і Довгопол», що була опублікована у 1992 р. в журналі «Київ».
З 1992 по 2002 рр. плідно займалася журналістикою: була редактором багатотиражної газети «Машинобудівник» Чернівецького машинобудівного заводу, спеціальним кореспондентом обласної газети «Буковинське віче» та одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу».
У 1997 р. переїхала до Києва. Працювала помічником секретаря Ради національної безпеки і оборони України Є. Марчука. У 2005-2010 рр. обіймала посаду заступника голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Двічі обиралася до Верховної Ради України (2012, 2014).
Літературна творчість Марії Матіос, за думкою критиків, дуже схожа до сили слова Лесі Українки, авторку порівнюють з Василем Стефаником, Габріелем Маркесом і Вільямом Фолкнером. Ідеї для своїх книг письменниця черпає з унікального досвіду власної родини, коріння якої сягає кінця ХVІІІ ст. Вона не вигадує сюжети своїх історій, герої її романів та повістей мають реальних прототипів у житті.
Читати далі: Прима української літератури (до 65-річчя від дня народження Марії Матіос)
Українська міфологія, як в дохристиянські часи, так і після них, була сповнена найдивовижнішими легендами, казками та міфами. Надзвичайні істоти, за переказами предків, населяли кожен куточок рідної землі: від будинку до озера, від лісу до болота – все було сповнено добрими чи злими потойбічними силами.
Що з цього – вигадка, а що – правда, ми вже мабуть і не дізнаємося ніколи, але легенди про деяких міфічних істот, хоч і дещо змінилися, та все ж дійшли до наших часів.
Тож ми маємо можливість дізнатись, які міфічні створіння раніше наводили жах на наших предків, а які їх оберігали.
Вивчення та розкриття таємниць українських міфологічних істот є захоплюючим процесом, який дозволяє нам поглибитися у світ української культури та її багатогранність.
Кожен факт, кожна легенда розкриває нову сторінку цікавої історії, яка допомагає нам краще зрозуміти наші корені та традиції.
Можливо, ці істоти – це наслідок багатої уяви наших предків та намагання надати усьому, що відбувається у світі, «вищого сенсу». А може, навпаки, ці міфічні істоти і досі блукають між нами, лісами і озерами, перехрестями і закутками будинків. Просто ми звикли знаходити усьому в світі логічне, обґрунтоване пояснення.
Читати далі: Чарівні міфологічні істоти: легенди та перекази
До 90-річя від дня народження Василя Андрійовича Симоненка (1935-1963), українського письменника, журналіста, представляємо віртуальну виставку «Україно! Ти для мене диво!».
Вона складається з п’яти розділів, в яких представлено збірки поезій, прозові твори, статті, щоденники та листи письменника. Ви знайдете літературу про життєвий та творчий шлях поета, наукові дослідження його творчості.
Україна шанує та пам’ятає Василя Симоненка. Пам’яті письменника створено літературні музеї, посилання на офіційні сайти яких познайомлять вас з їх експозиціями. У вас є можливість переглянути фільм про поета, послухати вірші, які читає сам автор та пісні на його вірші.
Запрошуємо завітати до Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки для ближчого знайомства з творами Василя Симоненка.
Переглянути виставку можна ТУТ!
День Українського козацтва – державне свято України, що відзначається 1 жовтня, впроваджене для вшанування традицій, звитяг, історичного значення козацтва в утвердженні української державності та його внеску в сучасний процес державотворення. Святкування Дня українського козацтва започатковано у 1999 р. і збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці (козаки вважали Богоматір своєю заступницею й захисницею від ворога).
З нагоди свята Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека презентує виставку. З представленими на виставці та іншими виданнями про історію козацтва можна ознайомитися, завітавши до бібліотеки.
Переглянути виставку можна ТУТ!
Павло Архипович Загребельний – один з найкращих українських письменників минулого століття. Його твори відомі далеко за межами України, перекладалися на багато мов світу, неодноразово екранізувалися. Павло Загребельний – лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, відзначений орденом Героя України за внесок у розвиток культури і мистецтва, нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня.
Запрошуємо шанувальників української літератури ознайомитися з книгами Павла Загребельного з фонду Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Володимир Савович Лис народився 26 жовтня 1950 р. та провів дитинство на Кусому хуторі, що був за два кілометри від села Згорани Любомльського району на Волині. Ще в школі йому подобалося писати твори на так звану «вільну» тему. У 1977 р. здобув освіту за фахом «журналістика» у Львівському державному університеті імені Івана Франка. Працював у районних газетах Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини.
На літературній ниві дебютував як автор драматургічних творів. Прозаїчні твори почав писати з 1985 р. Автор більш ніж 20 романів різних жанрів, радіоп’єс і п’єс для театру, новел і есеїв.
Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2000, 2001, 2003). Зокрема, отримав нагороду «Гранд Коронації слова» у 2008 р. за роман «Острів Сильвестра». У 2012 р. роман письменника «Століття Якова» було визнано «найкращим романом десятиріччя», а у 2016 р. отримав відзнаку «Золотий письменник України».
Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників (2004).
Відомий також як народний синоптик. Його довгострокові прогнози на цілий рік неодноразово збувалися.
Переглянути віртуальну виставку можна ТУТ!