Народився Володимир Іванович Нарбут – поет, літературний критик, видавець, один із основоположників акмеїзму

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 3

Володимир Іванович Нарбут народився 14 квітня 1888 року в селі Нарбутівка, нині Сумської області. Нарбути були старовинним родом, литовською шляхтою, який наприкінці ХІХ століття збіднів – батько Володимира та Георгія Нарбутів був дрібним поміщиком (у нього, окрім цих двох синів, було ще семеро дітей). Освіту Володимир Іванович отримував спочатку в Глухівській гімназії, а вищу – в Петербурзі. Спочатку математичний факультет, а потім і філологічний та сходознавчий, які він, правда, не закінчив.

В 18-річному віці Володимир Нарбут переніс важку хворобу, в результаті чого йому було видалено п’яту – все подальше життя він кульгавив. Окрім цього, Нарбут заїкався – ще в дитинстві батько налякав сина, коли той саджав квіти, підійшовши до нього ззаду. Ця вада лишилася з ним до кінця життя.

Був поетом, одним із засновників акмеїзму (літературної течії, представниками якої були поети А. Ахматова, О. Мандельштам).

Роки Жовтневого перевороту провів в Одесі, Ростові-на-Доні, Києві і тут вступив в РКП(б). Після вигнання з Криму білих Нарбут переїхав до Москви, був керівником видавництва «ЗІФ».

У 1928 році був виключений з партії за приховування ряду обставин, пов'язаних з його перебуванням на півдні під час громадянської війни. Друкуватися почав з 1910 року (у петербурзькому студентському журналі «Гаудеамус»). У 1912 році прилучився до «Цеху поетів».

Був покровителем групи письменників-одеситів, яка з'явилася в 1920-і роки в Москві (Багрицький, Олеша, Ільф, Петров, Славін та ін.). По спогадах Надії Мандельштам, «саме з рук Нарбута одеські письменники їли свій хліб». У 1925 році спільно з видавцем В. А. Регініним заснував щомісячник «30 днів». Але з кінцем НЕПу журнал був закритий одночасно з багатьма іншими виданнями того періоду.

У жовтні 1936 року Владимир Нарбут був арештований. Звинувачувався в тому, що входив до групи «українських націоналістів — літературних працівників», яка нібито займалася антирадянською агітацією. Керівником групи слідством був оголошений Ігор Поступальський. Крім Нарбута, в групу нібито входили перекладачі П. С. Шлейман (Карабан) і Павло Зенкевич та літературознавець Б. А. Навроцький. Всі п'ятеро були засуджені ухвалою Особливої наради НКВД СРСР 23 червня 1937 року на п'ять років позбавлення волі по статті 58 УК СРСР (пункт КРД).

2 квітня 1938 року на Нарбута відкривають ще одну справу, на цей раз звинувачуючи його в контрреволюційному саботажі. 7 квітня трійка НКВС підписує обвинувальний вирок і 14 квітня, в день свого 50-ліття, Нарбута розстрілюють в пересильному пункті №2 тресту «Дальстрой».