Лауреат Нобелівської премії з літератури 1976 р. Сол Беллоу (справжнє ім’я Соломон Беллоуз) (1915-2005)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 85

Американський письменник Сол Беллоу (справжнє ім’я Соломон Беллоуз) (1915-2005) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1976 р. Критики вважають Сола Беллоу разом із Вільямом Фолкнером «стовпами американської літератури».

С. Беллоу народився в канадському містечку Лашин неподалік Монреаля, в сім’ї єврейських емігрантів, що переїхали з Петербурга спочатку в Канаду, а потім в США. Навчався у Чиказькому та Північно-Західному університетах, отримав диплом бакалавра соціології та антропології. Після кількох місяців навчання в аспірантурі університету штату Вісконсин Беллоу повернувся до Чикаго, де розпочав письменницьку діяльність, викладав у Педагогічному інституті Песталоцці-Фробла та працював редактором всесвітньовідомої енциклопедії «Британіка».

Під час Другої світової війни С. Беллоу служив у військово-морській піхоті та написав свій перший роман «Між небом і землею» (1944). Відомий критик Едмунд Вілсон помітив у творі одне з найправдивіших свідчень настрою цілого покоління, яке виросло у період Великої депресії та світової війни.

У 1946-1948 рр. Беллоу викладав в університеті штату Міннесота. У 1947 р. вийшла повість «Жертва», за яку Беллоу отримав літературну стипендію Гуггенхайма. Це дало можливість автору працювати у Римі та Парижі над романом «Пригоди Оґі Марча» (1953), за який автор отримав Національну премію з літератури, а сам твір був визнаний найкращою книжкою року.

Одним із визначних творів Сола Беллоу вважають роман «Гендерсон, повелитель дощу» (1959), написаний у філософсько-притчевому ключі. Національною премію за найкращу книгу року були також відзначені його романи «Герцог» (1964), «Планета містера Самлера» (1970). Світову славу та Пулітцерівську премію Беллоу приніс роман «Дар Гумбольдта» (1973).

З 1950-х pp. письменник викладав у Принстонському та Чиказькому університетах. Цей досвід дозволив йому відтворити специфіку університетського середовища у своїх пізніх романах «Грудень декана» (1982), «Більшість помирає від розбитого серця» (1987). Останній роман Сола Беллоу «Равельштайн» (2000) створений на основі біографії його давнього друга та колеги по Чиказькому університету – відомого філософа Алана Блума.

У 1976 р. С. Беллоу присудили Нобелівську премію «за гуманізм і тонкий аналіз сучасної культури, поєднаних у його творчості, котрі… дають людині свободу, а тим самим і відповідальність, бажання діяти та віру в майбутнє». Сам Беллоу у своїй Нобелівській лекції зауважив, що борг письменника полягає у тому, щоб розповісти, «як особистість, зіткнувшись із дегуманізацією, обстоює можливість розпоряджатися власною душею».

Фото з сайта: https://starylev.com.ua/

#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською

#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо