Пропонуємо вашій увазі аудіозаписи творів миколаївського поета – Івана Царинного

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 54

Друзі, Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека продовжує реалізацію проєкту «Книги без бар’єрів: аудіобібліотека для людей з вадами зору». Пропонуємо вашій увазі аудіозаписи творів миколаївського поета – Івана Царинного.

Письменник народився 10 лютого 1952 р. у м. Яготин Київської області. Отримавши середню освіту, працював робітником у радгоспі. Після закінчення Житомирського професійно-технічного училища працював в інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона, згодом на Яготинській компресорній станції та Баришівському заводі «Блискавка». Після закінчення літературних курсів, Іван Царинний у 1987 р. переїхав до м. Миколаєва. Керував обласною молодіжною літературною студією «Джерела», наприкінці 80-х рр. був активістом Миколаївської Крайової організації Народного Руху України та Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (нині Товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка). Брав активну участь у становленні неформальної преси м. Миколаєва. З 1989 по 1992 рр. працював головним редактором першої в м. Миколаєві незалежної газети «Чорноморія», яка виходила з грудня 1989 по травень 1993 р.

Писати поезії Іван Михайлович почав досить рано, але лише у 1977 р. було опубліковано декілька його віршів у періодичних виданнях. Поезії Івана Царинного мелодійні та ліричні, проникнуті ніжністю та теплом, вони наче осяяні сонячним промінням і подихом свіжого вітру в полі. Як відзначив відомий український літератор Іван Драч: «У світі цього поета – вага зернини серцем зважується, світло до ранку у снах живе, бджола голосить за пасічником…». Пізніше побачили світ збірки поезій «Гілка блискавки» (1978), «Світанок у квітці» (1983), «Дощовий килим» (1985), «Довіра лісові» (1990), «Гай-співай» (1991). Також поет публікував свої поетичні твори у журналах «Дніпро», «Ранок», «Україна», миколаївській обласній газеті «Південна правда» та ін.

Поет дуже захоплювався живописом народної художниці України Катерини Білокур та присвятив їй чимало власних віршів.

У 2000 р. після тяжкої хвороби відомого письменника не стало, але й досі у наших серцях живуть щемливі рядки його поезій, немов тихий передзвін роси на світанку, що знову пробуджують душу до світла й любові.

Заходьте на ютуб-канал «Миколаївська ОУНБ» та українське:

https://www.youtube.com/playlist...