155 років з дня народження Андрія Алиськевича – українського педагога, наукового і громадського діяча

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 4

Андрій Алиськевич народився 17 грудня 1870р. в с. Залуква (нині Івано-Франківська обл.). Здобув вищу освіту  (класична німецька та слов'янська філологія, історія мистецтв) у Відні, Львові та Граці.

У 1895 розпочав педагогічну діяльність у Львові, згодом у Бродах. Займався науковими дослідженнями з історії німецької літератури. З 1900  — директор третьої, а згодом четвертої гімназій у Львові, а також член Руського педагогічного товариства, голова його редакційної комісії (1909).

А. Алиськевич був співзасновником і почесним членом товариства «Взаємна поміч українського вчительства», а також головою Товариства шкільної допомоги для бідних учнів ім. святого Кирила. У Львові 1904,1906-1908 рр. — редактор дитячого ілюстрованого художньо-педагогічного журналу для дітей і молоді «Дзвінок».1909 став директором жіночої учительської семінарії і міської школи ім. Т.Шевченка у Львові, наступного року — директором гімназії в Перемишлі, а вже з 1918 — директором гімназії в Дрогобичі.

Працював у Міністерстві народної освіти УНР в Кам’янці-Подільському, член Комітету для реформ середнього шкільництва.  У 1919 Андрія Антоновича призначили радником міністерства та направили делегатом до Відня й Праги для організації видання шкільних підручників. У співавторстві з Р.Гамчикевичем написав підручники з німецької мови: «Вправи німецкі для ІV кляси середних шкіл» (Л., 1913), «Німецкі вправи. Для другої кляси шкіл середних» (Л., 1914), «Німецкі вправи для першої кляси шкіл середних» (Л., 1915), «Німецкі вправи для ІІІ кляси середних шкіл. Ч. 1» (Перемишль, 1917) та ін. З 1920-1922 на Закарпатті був директором гімназії у Берегові, наступні роки — Ужгородської гімназії, гімназії у Великому Бичкові. Займався пластовою діяльністю  з 1921 у Берегові, а згодом в Ужгороді.

За сприяння Алиськевича та декількох перемишлянських меценатів було збудовано табір для дітей та молоді, на кшталт спортивного комплексу. Тут діти могли не лише відпочивати влітку й взимку, а й займатися спортом та проводити змагання

У квітні 1934 року Алисьвевич вийшов на пенсію. З цієї нагоди провели урочистий захід. За досягнення у громадсько-освітянських роботах було вирішено заснувати фонд для бідних учнів і назвати ім’ям Андрія Антоновича.

Та навіть на пенсії Алиськевич не покинув активної громадської праці. Він писав опуси на просвітницьку тематику, які публікувалися в журналі, а також співпрацював із дитячими періодичними виданнями.

Після окупації в 1939 році Карпатської України Угорщиною, Андрій Алиськевич виїхав до протекторату Богемії та Моравії, який перебував під контролем нацистської Німеччини. Там він прожив ще 10 років. 25 березня 1949-го Андрій Антонович відійшов у засвіти. Похований у Брно (Чехія).