День народження Михайла Рудницького - українського письменника, перекладача, літературознавця і громадського діяча

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 7

Рудницький Михайло-Лев Іванович — одна з найяскравіших постатей української літератури ХХ століття. Письменник, перекладач, літературознавець і культурний діяч, він зробив вагомий внесок у розвиток української культури. Його життя та творчість нерозривно пов’язані зі Львовом — містом, в якому він працював протягом всього життя.

Народився він 7 січня 1889 р. в м. Підгайці на Тернопільщині в сім’ї нотаря. Закінчив Бережанську гімназію та Львівський університет, у якому здобув учений ступінь доктора філософії (1914). Продовжував освіту в Парижі та Лондоні, де познайомився з багатьма діячами європейської культури. Повернувшись на початку 20-х років до Львова, був професором таємного Українського університету аж до його закриття польською окупаційною владою у 1925 р.

Разом з тим М. Рудницький займався журналістикою: працював у газеті “Діло”, журналі “Світ”, деякий час редагував журнал “Назустріч”.

У 1922 р. вийшла його збірка поезій у прозі “Очі та уста”, в 1929 р. – книжка оповідань і есе “Нагоди та пригоди”, потім видав книги літературознавчих досліджень “Між ідеєю і формою” (1932) та “Від Мирного до Хвильового” (1936), “Творчі будні Івана Франка” (1956).

У 1937 р. М. Рудницький, обраний професором української літератури Львівського університету, але уряд не затвердив цього обрання. Професором Львівського університету він став після 1939 р.: викладав англійську та українську літератури.

У повоєнні роки М. Рудницький брав активну участь у літературно-мистецькому житті Львова. Вийшли книги його спогадів та літературних портретів: “Письменники зблизька” (три томи, 1958 – 1964), “Змарнований сюжет” (1961), “В наймах у Мельпомени” (1963), “Ненаписані новели” (1966), “Непередбачені зустрічі” (1969) та ін. До кінця життя письменник активно виступав у пресі зі статтями та рецензіями на літературні й театральні теми. Перекладав з польської та французької мов українською.

Близький свого часу до літературної групи “Молода Муза”, яка існувала у Львові на початку XX століття. М. Рудницький писав і поезію. Відомо, що свої поетичні твори друкував переважно у періодиці. Крім згаданих “поезій у прозі” під назвою “Очі та уста”, не видав жодної поетичної збірки.

Як перекладач, Рудницький популяризував в Україні твори світової класики, зокрема Шекспіра, Байрона, Ґете та Гюго. Він також залишив помітний слід у літературній критиці, досліджуючи творчість Івана Франка, Лесі Українки та Тараса Шевченка.

Помер М. Рудницький 1 лютого 1975 р.