Народився Василь Тарновський, меценат, аматор української старовини, фундатор Чернігівського музею Українських старожитностей

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 6

А.Горонович. Портрет В. В. Тарновського (молодшого). 1860-ті роки

1 квітня 1837 року у Качанівці на Чернігівщині народився Василь Тарновський (молодший), нащадок козацько-старшинського роду, аматор української старовини, меценат, фундатор Чернігівського музею Українських старожитностей, шість разів його обирали предводителем повітового дворянства.

У своєму родинному маєтку у Качанівці він радо приймав багатох діячів української культури та науки: Тараса Шевченка, Марко Вовчок, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Олександра Лазаревського, Дмитра Яворницького, Володимира Антоновича. Усі вони називали Василя Тарновського наш «Гетьман».

Колекціонуванням українських старожитностей Тарновський захопився змолоду. Він об’їхав глухі хутори та села у пошуках цікавих експонатів, які купував, міняв та й просто випрошував. У сім’ї Тарновських існував своєрідний культ Тараса Шевченка. Тому Тарновський особливо ретельно збирав усе, що мало стосунок до Кобзаря. Крім збирання Шевченкіани (яка склала 1 тис. речей), Тарновський постійно виділяв кошти на утримання могили Тараса Григоровича, був автором  барельєфа письменника.

Василь Тарновський позував Іллі Рєпіну для картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Він зображений у вигляді шляхтича у високій чорній шапці. Усі ужиткові речі на картині – від каламаря з чорнилом до шабель та інших козацьких атрибутів – змальовані з колекції старожитностей Василя Тарновського.

Саме вона була найбільшою справою Василя Тарновського. Вона налічувала понад 400 речей докняжої доби, понад 1 700 – києворуської, 860 – козацької, зокрема, прапори й корогви Війська Запорозького, гетьманські булави Богдана Хмельницького, Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, шаблі Хмельницького й Мазепи. Ще 758 пам’яток були пов’язані з Тарасом Шевченком. Згодом вони склали основу зібрання Національного музею Тараса Шевченка в Києві.

Останні роки життя Василь Тарновський тяжко хворів і був змушений пересуватися в інвалідному візку. Кошти, успадковані від батька, вичерпалися на підтримку української справи. Тож Василю довелося переїхати до Києва, а Качанівку продати цукрозаводчику-мільйонеру Павлу Харитоненку. Значну частину колекції він передав заснованому ним же Чернігівському музею старожитностей. Цінності, які залишалися в Качанівці, були розграбовані в більшовицькі часи, коли в маєтку облаштували комуну дітей-безпризорників.

Василь Тарновський (молодший) пішов із життя 25 червня 1899 року. Похований він на Звіринецькому цвинтарі в Києві. На честь Василя Тарновського зараз названо Чернігівський обласний історичний музей. У місті Ічня є вулиця Тарновських.

Джерело:

Офіційний веб-сайт УІНП

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/kviten/1/1837-narodyvsya-vasyl-tarnovskyy-mecenat