4 червня у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулася інтерактивна акція пам’яті «Дитячі долі, згублені війною», присвячена вшануванню дітей, чиї життя передчасно обірвала російсько-українська війна.

Миколаївці зібралися разом, щоб згадати кожну дитину, яка стала жертвою війни, чиї імена назавжди залишаться в наших серцях як символ невинності, яку неможливо повернути, та як нагадування про страшну ціну, яку платить український народ за свободу і мир.

До акції долучилися юні таланти Миколаєва, творчі колективи, майстрині, друзі та партнери бібліотеки. Теплом своїх сердець і творчістю з глядачами поділилися артисти вокальної студії GOLDEN VOICE (керівниця Марія Нафталімова), вихованці хореографічного колективу BEZSLIV (керівниця Ксенія Андрієва), а також народний ансамбль народної пісні «Берегиня» Херсонського обласного палацу культури.

Майстрині аматорської спільноти «Мереживо Прибужжя» провели для всіх охочих творчі майстер-класи з виготовлення ангелів пам’яті та вишивки на картоні в техніці ізонитки. Представники Міжнародного центру інновацій і технологій ICITY допомогли гостям зануритися у світ віртуальної реальності та сучасних технологій.

Особливо зворушливим став фінал заходу: учасники залишили на карті України паперових метеликів із дзвіночками – символами дитячих голосів, які назавжди залишаться з нами й лунатимуть крізь вічність.

Сьогодні вся Україна схиляє голови у скорботі та шані перед пам’яттю дітей, чиї життя забрала війна. Кожна дитина заслуговує на щасливе дитинство, мрії, навчання, ігри та безпечне майбутнє. Проте війна безжально відібрала найцінніше – життя невинних хлопчиків і дівчаток, які не встигли здійснити свої мрії, вирости та подарувати світові свої таланти.

Читати далі: Відбулася інтерактивна акція пам’яті «Дитячі долі, згублені війною»

У межах дослідження «Культура в Україні» 80% респондентів повідомили, що прочитали щонайменше одну книжку протягом року, тоді як у 2022 році цей показник становив 65%. Про це йдеться в результатах всеукраїнського дослідження агенції Research.ua, які міністерство культури України публічно презентувало під час дискусії у просторі «Повір у себе».

Згідно з результатами опитування, хоча б одну книжку протягом року прочитали 4 з 5 респондентів. Найбільша частка опитаних - 35% - прочитали за цей час 1–2 книжки. Ще 20% повідомили, що прочитали 3–4 книжки, а 25% - 5 книжок або більше. Водночас 15% респондентів зазначили, що не прочитали жодної книжки протягом року. Ще 5% не змогли відповісти або пригадати.

За віковими групами найчастіше про 1–2 прочитані книжки повідомляли респонденти віком 18–25 років - 42%. У цій же групі 25% прочитали 5 книжок або більше, 17% - 3–4 книжки, 14% не прочитали жодної книжки, ще 2% не змогли відповісти. Серед респондентів віком 26–35 років 29% прочитали 1–2 книжки, 22% - 3–4 книжки, 28% - 5 книжок або більше. 16% у цій групі не прочитали жодної книжки, 5% не змогли відповісти. У групі 36–45 років 37% прочитали 1–2 книжки, 21% - 3–4 книжки, ще 21% - 5 книжок або більше. 16% не читали книжок протягом року, 5% не змогли відповісти. Серед респондентів віком 46–55 років 33% прочитали 1–2 книжки, 20% - 3–4 книжки, 27% - 5 книжок або більше. 15% у цій віковій групі не прочитали жодної книжки, 5% не змогли відповісти.

За гендерним розподілом показники читання 1–2 книжок однакові серед чоловіків і жінок - по 35%. Водночас серед жінок дещо вища частка тих, хто прочитав 5 книжок або більше: 27% проти 23% серед чоловіків. Жодної книжки за рік не прочитали 17% чоловіків і 13% жінок.

Читати далі: За чотири роки частка українців, які прочитали хоча б одну книжку за рік, зросла до 80%

4 червня - Міжнародний день безневинних дітей - жертв агресії.

Україна вшановує пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації. Цей день є особливо важливим для кожного. Немає слів, щоб висловити всю тугу та скорботу, передати крик душі від страхіть, котрі довелося пережити і досі переживають безневинні діти.

Цей день нагадує нам про найдорожче — дитинство, яке мало би бути наповненим лише світлом, радістю та мріями. Але, на жаль, сьогодні діти в Україні переживають жахи війни, окупації та втрат, тому біль цього дня особливо гострий. Російська збройна агресія забрала сотні дитячих життів, розділила родини, зруйнувала школи, садочки, домівки.

Війна торкнулася життя кожного маленького українця: забрала дитинство, позбавила захищеності, безпеки, домівок, батьків. Щодня й щоночі тисячі дітей страждають, перебувають у стресових ситуаціях. За час війни наші діти дуже швидко подорослішали: навчилися виживати в бомбосховищах, відрізняти звук ракети від літака, швидко прокидатися від звуків повітряної тривоги. Кількість загиблих дітей за час повномасштабного вторгнення вже понад 630, 1971 дитина отримала поранення, була скалічена. Ці цифри жахають!

У цей день ми схиляємо голови в скорботі за кожним дитячим життям, що згасло від рук агресора. Разом із тим ми згуртовуємося в спільній молитві, спільній дії — задля майбутнього, де діти більше не знатимуть війни, а будуть у безпеці, щасливими та вільними.

4 червня 1909 року народився Ільченко Олександр Єлисейович – український письменник, сценарист, журналіст. Дитинство Олександра Єлисейовича минало на околиці Харкова. Батьки були залізничниками, десятиліттями у них працювали наймані робітники. Жили у достатку, тому безтурботні роки малечі минали у піснях, казках, легендах, народній ліриці й гуморі.

Навчаючись у семирічній гімназії, Олександр почав підпрацьовувати у друкарні видавничим коректором. Там він від руки адаптовував твори Івана Франка, Лесі Українки та інших класиків під новоприйнятий правопис. Далі освіту здобував у Харківському інституті народної освіти. Паралельно працював у редакціях дитячих видань: "Червоні квіти", "Знання та праця", "Весела бригада".

У 1937 році батька Олександра, Єлисея Матвійовича, за доносом заарештували і засудили за націоналізм. Заслали до Сибіру, де він помер через чотири роки від голоду. Стараннями Олександра батька реабілітували посмертно, та це сталося лише у 1958 році.

У 1939 році Олександр переїхав до Києва і став до праці у Дитячому видавництві. Під час Другої світової жив у Ташкенті. Там він активно видавався – всього за рік видав шість книг, у яких були повісті, нариси і публіцистика. Познайомився із дівчиною на ім'я Рая, яка у майбутньому стане його дружиною і народить йому трьох донечок. Сам Олександр жартував: "У мене три дочки – і всі на "ф": філолог, фізик і "фімік".

У 43-му перебрався працювати до Москви, бо українські території були ще окуповані нацистами. Лише наприкінці року він зміг повернутися на Батьківщину, де і прожив до своєї смерти. В ті роки визріла думка про написання "Мамая". У 1945-му він подав заявку на казково-героїчну кінокомедію "Козак Мамай", довго чекав відповіді, але так і не отримав її.

Читати далі: Народився Ільченко Олександр Єлисейович – український письменник, сценарист, журналіст

4 червня 2014 року було засновано 25-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь» (раніше - добровольчий батальйон «Київська Русь»)

Організаційним ядром батальйону стали активісти Київської Самооборони із 40-ї та 42-ї сотень. Підрозділ був сформований із добровольців та за призовом військовим комісаріатом Київської області. Бойове злагодження батальйон пройшов на Чернігівщині, на полігоні 169-го навчального центру «Десна» Збройних Сил України.

При створенні профінансувати батальйон пообіцяли як Міноборони, так і столична влада, але «здебільшого інвентар купували за благодійні гроші». Міноборони видало шоломи, - 800-грамові радянські каски, і легку стрілецьку зброю, - пістолети Макарова, автомати Калашникова (АК, АКМ та АК-74), кулемети Калашникова (РПК, РПК-74 та ПК), снайперські гвинтівки Драгунова (СГД), одноразові гранатомети тощо. Для пересування використовуються виділені з народного господарства ГАЗ-53. Після Іловайських подій батальйон одержав важке озброєння та бронетехніку.

Комбат Андрій Янченко під час боїв за Дебальцеве

У 25-му батальйоні територіальної оборони «Київська Русь» воюють не тільки мешканці Києва та Київської області, але й патріоти зі всієї України: з Криму, Донбасу, і з Галичини. Батальйон укомплектований в основному добровольцями Київської області, але у ньому є і бійці з усіх регіонів країни - від Луганська до Львова, від Чернігова до Криму. Вік бійців - від 18 до 58 років.

В складі батальйону також воюють добровольці з Грузії — «Грузинський легіон». Разом з тим, 06.01.2018 року, командування 54-ї бригади зазначило, що окремого підрозділу під назвою «Грузинський легіон», у складі 54-ї ОМБр, ніколи не існувало.

Читати далі: 4 червня: цей день в історії України

Іван Михайлович Чендей – український письменник, кіносценарист, журналіст, фольклорист, перекладач. Народився 20 травня 1922 р. в смт Дубове Закарпатської області. З 1944 р. друкувався в літературному збірнику хустських гімназистів, з 1945 р. працював в обласній газеті «Закарпатська правда». Закінчив Ужгородський державний університет (1952). Згодом очолював Закарпатську організацію Спілки письменників України (1958-1968), у 1990-ті рр. був головою Закарпатського відділення Українського фонду культури.

Творчість І. Чендея присвячена соціальним, духовним і моральним проблемам історії Закарпаття. З дитинства письменник захоплювався закарпатським фольклором – казками, легендами, коломийками. За оцінкою літературної критики письменника називали «Верховинським Королем Лір». Іван Чендей був співавтором сценарію відомого фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». У 1994 р. письменник отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку творів «Калина під снігом» та повість «Іван».

Помер Іван Михайлович Чендей 29 листопада 2005 р.

Регіональний тренінговий центр Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує ознайомитись з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта https://osvita.diia.gov.ua/ «Онлайн-інструменти протидії домашньому насильству» https://osvita.diia.gov.ua/.../countering-domestic-violence

Цей освітній серіал надасть інформацію, як розпізнати ознаки домашнього насильства та не стати його жертвами. Насильство можна попередити. Тут ви дізнаєтеся, як може проявлятися домашнє насильство та як не стати його жертвою. Прослухайте інструкцію, як допомогти тим, хто страждає від насильства – ваша підтримка буде дуже корисною. Дізнайтеся, куди звертатися, якщо ви стали свідком чи жертвою насильства. Разом ми можемо зробити цей світ кращим.

Освітній серіал є спільним проєктом Міністерства цифрової трансформації України та Міністерства внутрішніх справ України. Створений за підтримки Канадсько-українського проєкту розвитку поліції (CUPDP) коштом Уряду Канади. Складається з 5 серій та фінального тесту.

Користуйтеся з користю!

3 червня 1891 року на Тарасовій Чернечій горі четверо студентів (Базькевич Михайло, Байздренко Микола, Липа Іван – Харківський університет; Боровик Віталій – Київський університет) заснувало Братство тарасівців.

Українська студентська молодь у кінці XIX ст. прагнула активізувати суспільно-політичне життя України. На початку 90-х рр. ХІХ ст. у Києві утворився студентський гурток, до якого входили М. І. Міхновський, С. М. Шелест, А. П. Кучинський та ін. Гурток підтримував тісні зв'язки з провідними діячами українського руху.  Саме з цього гуртка вийшли діячі, які невдовзі заснували таємне Братство Тарасівців.

В матеріалах про Олександра Русова, відомого українського статистика, згадується, що у 1891 році  він почав проводити подвірний опис Полтави і широко залучав до цієї справи студентів-українців. І там, в Полтаві, між студентом-медиком І. Липою та його компанією, М. Міхновським і його братами, а також братами Шеметами виникла ідея створення Братства, яке мало за мету перенести ідеї Шевченка в площину практичної політики. Влітку цього ж року вони здійснили подорож до Канева на могилу Шевченка, де принесли клятву боротися за утвердження його суспільно-політичних ідеалів. Згодом стали називати себе «Братством Тарасівців».

Основні ідейні засади організації були викладені у "Декларації віри молодих українців” і опубліковані у квітні 1893 у львівській газеті "Правда”.    У своїй «Декларації…» вони стверджували такі принципи:· українці є окрема нація;· як і кожна нація, українці потребують національної волі для праці й поступу;· повна автономія України (на той час на це гасло не наважувався ніхто);· єдність українського народу (це гасло стало зародком майбутньої концепції соборності Української держави);· негативне ставлення до українофільства (культурництва), але при цьому визнання його користі для національного руху;· радикалізм і екстремізм щодо відступників;· необхідність українських шкіл;· вживання української мови та ін.

Читати далі: 3 червня: цей день в історії України

Сміх, радість, азарт і позитивні емоції панували 3 червня у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека під час захопливої ігрової програми «Сонячні пригоди у бібліотеці», учасниками якої стали діти молодшого шкільного віку.

Захід, організований бібліотекою спільно з Освітній центр ЗМІСТОВНО м.Миколаїв (вул.Героїв Рятувальників(Лягіна) 8 та Алевтиною Асташкіною, подарував юним гостям справжнє свято дитинства, сповнене цікавих відкриттів, веселих розваг і нових знайомств.

Діти із задоволенням демонстрували кмітливість, уважність, швидкість реакції та вміння працювати в команді під час участі у рухливих іграх, конкурсах та пізнавальних вікторинах.

Особливий інтерес викликали завдання, пов’язані зі світом книги і бібліотеки, які допомогли учасникам по-новому поглянути на читання та пізнання.

Фахівці бібліотеки підготували для дітей цікаві випробування, що вдало поєднали навчання та гру. Завдяки цьому кожен учасник не лише весело провів час, а й збагатився новими знаннями, отримав заряд гарного настрою та яскравих вражень.

Читати далі: Ігрова програма «Сонячні пригоди у бібліотеці»

3 червня Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека стала осередком особливої та хвилюючої події – урочистого вручення свідоцтв про базову середню освіту випускникам Миколаївська гімназія 7.

Цей день став символом завершення важливого етапу в житті юнаків та дівчат і водночас початком нових звершень, відкриттів та можливостей. В ошатній залі бібліотеки панувала тепла й піднесена атмосфера: лунали щирі слова привітань і побажань від учителів, батьків та самих випускників, сповнені гордості, вдячності та віри у майбутнє.

Приємним подарунком для молоді стало вручення читацьких квитків – обласна наукова бібліотека гостинно відкрила свої двері перед новими користувачами.

Колектив Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки щиро вітає випускників із важливою життєвою подією!

Бажаємо вам світлої дороги, сміливих мрій і впевнених кроків до їх здійснення.

Нехай кожен день приносить нові можливості, знання допомагають долати будь-які перешкоди, а поруч завжди будуть люди, які підтримують і надихають.

Читати далі: Урочисте вручення свідоцтв про базову середню освіту випускникам Миколаївської гімназії номер 7