26 червня фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека долучилися до щорічної міської акції «Миколаївський диктант» до Дня Конституції України. Захід був організований Центральна бібліотека ім.М.Л. Кропивницького м.Миколаїв.

Цьогоріч текст диктанту присвячений 125-річчю Миколаївського зоопарку – одного з найстаріших зоопарків України, що є справжньою візитівкою нашого міста. Автором тексту став його директор Володимир Топчий.

Участь у «Миколаївському диктанті» стала чудовою нагодою не лише перевірити знання української мови, а й відчути єдність та ще раз надихнутися історією та здобутками рідного міста.

Читати далі: Бібліотека долучилися до щорічної міської акції «Миколаївський диктант»

Цікавитесь історією рідної країни XX століття, досліджуєте діяльність ОУН чи просто любите читати нон-фікшн літературу історичної тематики? Тоді книга Григорія Рія «Таємні місії ОУН. Міжнародна діяльність у часи Холодної війни» (Київ: Віхола, 2025) саме для вас.

На основі розсекречених архівів спецслужб України, США та Великої Британії автор розповідає про участь оунівців у західних антирадянських коаліціях, їхні зусилля здобути прихильність світу, приховані операції та залаштункову дипломатію, спрямовану на відновлення української державності.

«Це видання – одна з перших книжок, що демонструє справжній розмах цієї роботи. Йдеться і про публічну діяльність (політичні акції, інформаційні кампанії), і про таємну співпрацю із західними розвідками. Боротьба проти комунізму вписувалася в ширший контекст протистояння СРСР і Заходу в роки Холодної війни, однак головна мета – незалежність України – залишалася незмінною, попри нерішучість або обмежену підтримку з боку окремих союзників», – зауважує історик Володимир В’ятрович.

Завдячуючи Український інститут книги дане видання поповнило фонд Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека та 55 бібліотек Миколаївщини.

Запрошуємо до бібліотеки!

26 червня у світі відзначають Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Цю дату запровадила Організація Об'єднаних Націй, щоб нагадати: катування є тяжким злочином і не можуть бути виправдані за жодних обставин. Цього дня в різних країнах говорять про права людини, підтримують постраждалих та закликають до покарання винних.

Саме цього дня у 1987 році набула чинності Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Пізніше, у грудні 1997 року, Генеральна Асамблея ООН офіційно проголосила 26 червня Міжнародним днем на підтримку жертв катувань. Мета була чіткою — сприяти викоріненню катувань у світі та підтримувати людей, які пережили цей злочин.

Вперше цей день відзначили у 1998 році. Тоді ООН закликала уряди, громадські організації та суспільство об'єднати зусилля у боротьбі проти катувань та допомагати постраждалим повертатися до нормального життя.

Попри міжнародні закони та численні угоди, катування досі залишаються проблемою для багатьох країн світу.

В ООН наголошують, що заборона катувань є абсолютною. Вона діє за будь-яких умов — під час війни, надзвичайного стану чи боротьби зі злочинністю. Жодні обставини не можуть бути виправданням для такого поводження з людиною.

26 червня, напередодні Дня Конституції України, на базі відділення денного перебування Заводського району Міського територіального центру соціального обслуговування відбулася зустріч-концерт «Країна нескорених» - спільна ініціатива Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека та центру. В умовах повномасштабного вторгнення російських окупантів ми об`єднані, як ніколи. Адже не дозволяємо ворогові відбирати у нас те, що по праву належить нам й те, до чого ми йшли крізь роки.

Щиру любов до Батьківщини з давніх-давен українці висловлюють своєю творчістю – віршами та піснями. Протягом години у глядацькій залі панувала творча атмосфера, що наповнювала щирими емоціям та гордістю за свою країну.

Гостями концерту стали виконавці Народного вокального ансамблю української народної пісні «Берегиня» Херсонського обласного палацу культури (керівники - Катерина й Микола Логвиновські), який сьогодні функціонує на базі Миколаївської ОУНБ. У їхньому виконанні лунали українські народні пісні («Цвіте місяць, цвіте ясний», «Та косив батько, косив я», «За широким за Дніпром» та ін.). Концертмейстер ансамблю Юрій Дзінтарс виконав пісню «Соколята».

Не менш цікавим був й музичний блок колективу «Файні молодички» студентів Університету Третього віку Заводського району Миколаєва. Прозвучали як авторські пісні Тамари Городничої, так й давно відомі твори.

Захід подарував усім присутнім гарний настрій та ще раз нагадав про цінності, що об'єднують українців. Дякуємо усім артистам за створення теплої, святкової атмосфери.

Читати далі: Відбулася зустріч-концерт «Країна нескорених»

25 червня у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулася презентація збірки «Бути жіночною під час війни – це мистецтво» письменниці, журналістки, членкині Національної спілки журналістів України Альони Мовчан.

Книга, що побачила світ цього року у видавництві «Олді+», об’єднала 21 історію жінок Херсона – міста, яке стало символом стійкості, мужності та незламності. Героїні видання різні за віком, професією, характером і життєвим досвідом, проте всіх їх єднає любов до рідного міста, вірність своїй справі та готовність залишатися поруч із людьми навіть тоді, коли війна випробовує на міцність кожен день. Це розповіді про силу й ніжність, про втрати й надію, про здатність берегти людяність у найтемніші часи та знаходити світло там, де його, здається, вже не залишилося.

На зустріч завітали представники наукової та культурної спільноти, викладачі закладів вищої освіти, бібліотечні фахівці, творча інтелігенція.

Під час презентації Альона Мовчан поділилася з присутніми історією створення книги, розповіла про пошук героїнь, особливості роботи над текстами. Модератор зустрічі – заступник директора Департаменту реалізації гуманітарної політики – начальник управління культури Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Ярьоменко ознайомив присутніх із структурою книги, розповів про героїнь та зачитав уривки, які особливо яскраво розкривають їхню внутрішню силу та незламність.

Теплою і щирою частиною заходу стало дарування примірників книги учасникам, які активно долучилися до розмови та відповіли на запитання авторки. На завершення усі охочі мали змогу поспілкуватися з Альоною Мовчан особисто, отримати автограф та зробити світлини на згадку.

Сьогодні такі книги мають особливу цінність. Вони не лише фіксують події воєнного часу, а й зберігають голоси людей, їхні переживання, мрії, страхи та перемоги. Саме з таких особистих історій формується жива пам’ять. Ці свідчення допомагають зрозуміти справжню ціну стійкості та нагадують, що сила людини часто проявляється не в гучних словах, а в щоденній праці, турботі про інших, вірності своїм переконанням і здатності залишатися собою попри всі випробування. Бути жіночною під час війни – це справді мистецтво. Мистецтво не втрачати віри, берегти красу людських стосунків, знаходити сили підтримувати інших і продовжувати творити майбутнє навіть тоді, коли навколо лунають звуки війни.

Читати далі: Відбулася презентація збірки «Бути жіночною під час війни – це мистецтво» письменниці,...

«Геометрія особистості» – таку назву мав майстер-клас, що відбувся 25 червня у межах проєкту «Майстерня психологічної саморегуляції засобами мистецтва» у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека. Захід провела керівниця Всеукраїнської арттерапевтичної асоціації, психологиня Юлія Фарафонова.

Майстер-клас був присвячений мистецтву самопізнання та навчанню навикам психологічної саморегуляції за допомогою взаємодії з геометричними фігурами.

Разом з Юлією Фарафоновою учасники здійснили захопливу подорож у власний внутрішній світ через мистецтво, творчість і самопізнання.

Присутні із задоволенням проходили тести, намагалися усвідомити як відгукується внутрішній світ та психологічний стан на ту чи іншу геометричну фігуру, малювали свій геометричний портрет та обмінювалася думками та ідеями. Майстер-клас допоміг учасникам краще зрозуміти себе, усвідомити особливості своєї особистості, навчитися ефективніше керувати емоційним станом та відкрити нові ресурси для особистісного розвитку.

На заході також виступила психологиня Ірина Безрукова, яка ознайомила з діяльністю Мобільної бригади соціально-психологічної допомоги. Фахівці цієї служби можуть прийти на допомогу, коли виникають конфліктні ситуації як у родині, так і взагалі міжособистісні.

Читати далі: Майстер-клас «Геометрія особистості»

Іван Крип’якевич народився 25 червня 1886 року у Львові. Його батько — о. Петро Франц Крип’якевич, уродженець Холмщини.

У 1904 році закінчив польську гімназію і до 1909 року навчався на філософському факультеті Львівського університету.

Потяг до історичної науки проявився в Івана Крип’якевича ще 1902 року, коли молодий гімназист потрапив до бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), де познайомився з М. Грушевським, який надовго став для молодого вченого символом української історичної науки. Вже з 1905 року Крип’якевич почав публікуватись на сторінках альманаху, що його видавало НТШ. Його перша книжка «Матеріали до історії української козаччини» (1908 рік) увійшла до восьмого тому «Жерел до історії України-Руси» М. Грушевського. 1911 року І. Крип’якевич захистив докторську дисертацію «Козаччина і Баторієві вольності», написану під керівництвом професора Грушевського.

Після закінчення університету молодий науковець працює вчителем спочатку приватної гімназії Українського педагогічного товариства в Рогатині (1909—1910 рр.), потім державної академічної гімназії у Львові (1912—1914 рр.). Багато друкується в популярних періодичних виданнях. З 1911 року він редагує «Дзвінок», ілюстрований часопис для дітей і молоді, а з 1913 року стає редактором літературного журналу «Ілюстрована Україна».

У жовтні 1918 року І. Крип’якевич був призначений професором Кам’янець-Подільського університету, але захворів на тиф і так і не зміг зайняти цю посаду.

Освітня політика українських урядів 1917-1920 рр., розбудова школи на національних засадах підштовхнула Крип’якевича до написання україномовних шкільних підручників. Менш ніж за чотири роки Іван Крип’якевич видав чотири навчальні книги.

Для щойно відкритих урядом УНР українських шкіл призначалась «Коротка історія України для початкових шкіл та першої кляси гімназії», що вийшла 1918 року 50-тисячним накладом. 1919 року накладом у 25 тисяч примірників вийшов підручник І. Крип’якевича «Огляд історії України. Repetitorium для вищих кляс та вчительських курсів». Репетиторій являв собою підручник для повторення раніше вивченого матеріалу з історії України. На практиці, однак, книга часто потрапляла до рук людей, які взагалі вперше отримали можливість знайомитись із систематичним викладом української історії.

Читати далі: 140 років з дня народження Івана Крип’якевича

Міністерство культури України 

У Гданську відкрили Українську книжкову поличку в бібліотеці Європейського центру солідарності — просторі, присвяченому боротьбі за свободу, права людини та демократію.

Міжнародний проєкт «Українська книжкова поличка» реалізується під патронатом Першої леді України Олена Зеленська спільно з Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine та Міністерством культури.

Відкриття відбулося за участі Віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики України — Міністерки культури України Tetyana Berezhna, заступниці Міністра культури України Anastasia Bondar та директорки Європейського центру солідарності Магдалени Містат.

«Українська культура є частиною європейської розмови про свободу, права людини та людську гідність. Відкриття Української книжкової полички в Європейському центрі солідарності — це важливий крок до того, щоб український досвід спротиву був представлений у просторі, де Європа осмислює власну історію боротьби за демократію», — зазначила Тетяна Бережна.

До колекції увійшло понад 100 видань українських авторів, а також документальні книги про український дисидентський рух, боротьбу за права людини, політв’язнів, російсько-українську війну та трансформацію українського суспільства.

Добірку книжок підготували правозахисник і дисидент Мирослав Маринович та журналістка Дарія Гірна. Колекція покликана знайомити читачів з українською літературою та інтелектуальною традицією українського спротиву й боротьби за свободу.

Станом на сьогодні у межах проєкту вже відкрито понад 380 українських книжкових поличок у 70 країнах світу. Загалом їхній фонд налічує понад 75 тисяч книжок українських авторів та видань про Україну.

Читати далі: У Гданську відкрили Українську книжкову поличку в бібліотеці Європейського центру солідарності

25 червня в Україні відзначається День митника – професійне свято людей, які стоять на захисті економічної безпеки держави, контролюють переміщення товарів через кордон і протидіють контрабанді. 

Українська митна служба почала формуватися відразу після проголошення незалежності. Основоположний закон «Про митну справу в Україні» було ухвалено 25 червня 1991 року – саме на честь цієї події у 2020 році було встановлено єдине сучасне свято.

Основними завданнями Державної митної служби є реалізація та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі, забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил.

Під час повномасштабної війни роль українських митників лише зросла. Вони забезпечують максимально швидке та безперебійне оформлення гуманітарної допомоги, військових вантажів і критично важливого імпорту, одночасно посилюючи контроль на нових логістичних маршрутах.

Євген Олександрович Сверстюк – український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ. У 1995 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку есеїв, літературно-критичних статтей «Блудні сини України».

Народився Євген Сверстюк 13 грудня 1927 р. в селі Сільце Волинської області. У 1952 р. закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, згодом став аспірантом Науково-дослідного інституту психології. У 1960 рр. завідував відділом прози журналу «Вітчизна», працював відповідальним секретарем редакції «Українського ботанічного журналу». У 1973 р. його засудили до семи років таборів суворого режиму та п’яти років заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Після звільнення брав активну участь у роботі напівлегального Українського культурологічного клубу, був незмінним редактором християнської газети «Наша віра».

Після проголошення незалежності України письменник боровся за ідею дерадянізації країни. Широко відомі його публікації, присвячені подоланню радянського спадку в духовному житті країни.

Помер Євген Олександрович Сверстюк 1 грудня 2014 року.

25 червня відбулася стендап-екскурсія «Від громадської до наукової», яку провела завідувачка відділу документів і наукових розвідок з питань краєзнавства Анна Трокай. Ця подорож дозволила учасникам ознайомитися з історією однієї з найстаріших культурно-просвітницьких установ Миколаївщини – Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека. Особливу атмосферу заходу створила можливість побувати у приміщенні колишньої громадської бібліотеки – нині архітектурної пам’ятки ХІХ століття ПАЛАЦ УРОЧИСТИХ ПОДІЙ.

Живі історії, маловідомі факти та цікаві подробиці дозволили по-новому поглянути на минуле книгозбірні та людей, які присвятили свої сили її розвитку. Особливе місце в розповіді посіли постаті видатних миколаївців – громадського діяча і публіциста Григорія Ге, міського голови та журналіста Василя Даценка, архітектора Євгена Штукенберга, бібліотекарки й громадської діячки Ольги Пухальської.

Не менш захопливою виявилася й розповідь про сучасну будівлю бібліотеки. Спроєктована як театр, вона отримала нове покликання і вже понад шістдесят років залишається справжнім храмом знань, місцем зустрічі науки, культури та творчості. Героями цієї частини екскурсії стали голова Миколаївського міського кредитного товариства Георгій Властеліца, бухгалтерка Міліта Каруана та актор і антрепренер Микола Лебедєв – люди, чиї долі несподівано переплелися з історією будівлі та міста.

Ювілейний рік триває, а разом із ним відкриваються нові сторінки багатої бібліотечної історії. Попереду ще чимало цікавих зустрічей та подій.

Стежте за нашими анонсами та долучайтеся до святкування, адже історія бібліотеки продовжується – разом з її читачами, друзями та однодумцями.

Читати далі: Відбулася стендап-екскурсія «Від громадської до наукової»

В одній зі своїх статей «Школа і самоосвіта», опублікованій 1929 року в жіночому журналі «Нова Хата», Марія Фуртак-Деркач писала: «Жінка, що сьогодні стала вільною — може й повинна подбати про те, щоб створити освічене суспільство». Ці слова можуть стати мотто до невеличкої оповіді про Марію Фуртак-Деркач (1896–1972), науковицю, архівістку, дослідницю творчості Лесі Українки. За своє довге, майже 80-річне життя вона була свідком багатьох трагічних подій і пережила велику війну, але всі свої зусилля Марія Дем’янівна спрямовувала на те, щоб зберегти культурну спадщину, яка, здавалось, була приречена на знищення.

Деркач Марія Дем’янівна (у дівоцтві – Фуртак). Народилася 25 червня 1896 року в Струсіві Теребовлянського пов. коронного краю Королівства Ґаліції і Лодомерії у складі Австро-Угорщини, нині – село Микулинецької селищної громади Тернопільського р-ну Тернопільської обл. , Львів] – літературознавець, дослідниця архівної спадщини та творчості Лесі Українки, І. Франка, інших українських і зарубіжних письменників, бібліотекар, архівіст. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1935). Кандидат філологічних наук (1952).

Походила з родини народного вчителя Демʼяна Фуртака. Навчалась у Руському (з 1912 р. – Українському) інституті (ліцеї) для дівчат у Перемишлі (1909–1912). У 1914 р. у цьому ж місті склала випускні іспити в Українській державній чоловічій гімназії, одержавши право здобувати подальшу освіту в будь-якому університеті. У 1916–1918 рр. працювала вчителькою в с. Тростянець (на теренах сучасної Івано-Франківщини).

У 1921 р. виїхала до Праги, де вступила на філософський факультет Карлового університету, в якому в 1926 р. за результатами захисту дисертації на тему «Життя і творчість Лесі Українки» чеською мовою (Lesia Ukrajinka její život a dílo) здобула ступінь доктора філософії. Одночасно навчалася в Українському вільному університеті у Празі.

Впродовж 1926–1930 рр. входила до складу редколегії львівського жіночого журналу «Нова Хата» і обіймала посаду його відповідального редактора (на громадських засадах). На сторінках часопису М. Деркач опублікувала десятки матеріалів про визначних діячів української та зарубіжної літератури і культури. Друкувалася також у журналах «Громадянка», «Жінка», «Життя і знання», «Назустріч», «Нові шляхи», «Наша Батьківщина», «Книга», «Книголюб» та ін. У 1927–1930 рр. працювала в Національному музеї у Львові, зокрема впорядкувала матеріали архіву М. Павлика.

Читати далі: 130 років від дня народження Марії Деркач (Фуртак) - літературознавиці, дослідниці архівної...