18 червня 1651 року (до 30 червня) неподалік Пляшева Демидівської громади Рівненської області почалась битва між Військом Запорозьким Богдана Хмельницького та союзним йому кримськотатарським військом Іслама III Герая з армією Речі Посполитої під командуванням короля Яна Казимира II, яка закінчилась поразкою Хмельницького.
Це була найбільша битва війни 1648−1654 років між Військом Запорозьким та Річчю Посполитою.
Зазнавши великих втрат, він був змушений підписати з поляками Білоцерківський мирний договір, який значно обмежував повноваження гетьмана і автономію підконтрольних йому територій.
Обидві армії зійшлись у низовині в околицях Берестечка (нині райцентр Волинської області), що починалася від ріки Стир, з одного боку обмеженої болотами, а з другого – великим лісом. Перші сутички відбулись 28 (18) червня 1651 року між невеликими підрозділами на терені між таборами, які не дали переваги жодній стороні. Наступного дня, поляки спробували значними силами кавалерії атакувати ще недобудований козацький табір, але фланговим ударом Хмельницького були зупинені, після чого контратаковані козацько-турецьким військом і зазнали великих втрат. При цьому тататарамми вдалось зайняти панівні висоти перед Берестечком. Надвечір нарешті прибула козацька піхота і артилерія.
На світанку третього дня Хмельницький почав шикувати військо до бою. У центрі фронту шириною 9 км він розмістив чотири табори: один великий, захищений десятьма рядами возів, у центрі, один менший лівіше і ще два справа під прикриттям козацької кінноти. На лівому фланзі стала татарська кавалерія, позаду якої на узвишші був їх основний табір.
Поляки у центр, яким командував король, висунули артилерію, трохи позаду розташувалася піхота, за ними – підрозділи кінноти, драгунів і рейтарів. На правому фланзі під командою великого коронного гетьмана Миколая Потоцького розмістилась кіннота й майже половина посполитого рушення шляхти, на лівому, укомплектованим аналогічно, командував польний гетьман Мартин Калиновський.
17 червня у межах соціальної ініціативи «Візит розради» на базі Міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Центрального району фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека провели інформаційну годину «Чарівні істоти в українській міфології».
Учасники заходу здійснили захопливу мандрівку у світ українських легенд, народних вірувань та демонології, ознайомилися з міфічними істотами, яких наші предки пов’язували з явищами природи, людською долею та таємничими силами навколишнього світу.
Окрему увагу було приділено образам птахів у народних уявленнях - Жар-птиці, Алконосту, Сирину, Гамаюну та іншим, які символізували мудрість, світло, гармонію й духовний зв’язок людини з вищими силами.
Під час заходу присутні ознайомилися з творами Дари Корній, Юлії Буйських, Валерія Шевчука та інших письменників, які у своїй творчості звертаються до тем української міфології, демонології та народних вірувань.
Увазі присутніх були представлені відеоматеріали, буктрейлери та фрагменти мультфільмів, що допомогли ще глибше відчути атмосферу українських легенд.
Читати далі: Пройшла інформаційна година «Чарівні істоти в українській міфології»
Народився Іван Васильович Шаровольський 17 червня 1876 року в Прохорівці на Полтавщині. Український мовознавець і історик літератури, фахівець з германської і романської філології, професор.
Закінчив Другу київську гімназію та Київський університет (1900).
З 1906 — приват-доцент цього університету, а з 1908 - професор.
Ініціатор створення й організатор романо-германського відділення при філологічному факультеті Київського університету.
Очолював кафедри: західноєвропейської літератури (1930-1933, за іншими даними — з 1908 по 1933), іноземних мов (1933-1938), германського мовознавства (1938-1941) та німецької мови (1943-1950).
Перший декан факультету іноземних мов (із 1938 - факультет західноєвропейських мов і літератур) (1937-1940).
Автор праць про західноєвропейську літературу Середньовіччя, про народну латину як основу романських мов, про німецькі (1926) і румунські (1929) запозичення в українській мові.
Пробував пояснити український майбутній час на - му з романських впливів (1927). Упорядник (1929) і редактор (1948, 1955) німецько-українських словників.
Першим переклав українською мовою «Утопію» Т. Мора.
17 червня 1621 року на раді у Сухій Діброві під Білою Церквою Петро Сагайдачний запропонував Якову Бородавці об'єднати їхні козацькі війська й виступити на допомогу польсько-литовському війську проти османського під Хотин.
Рада постановила вступити у війну, але за це домагатися від короля затвердження нового православного митрополита, визнання козацьких прав, збільшення козацького реєстру. Король пообіцяв козацьким послам виконати їхні умови. Стосунки між Річчю Посполитою та Османською імперією були складними. Нерідко вони загострювалися через намагання обох держав посилити свій вплив на Молдовське князівство і Волощину. В 1620 році польське військо на чолі зі Станіславом Жолкевським рушило до столиці Молдови – Ясси, щоб підтримати молдовського господаря Гаспара Граціані, який хотів приєднатися до Речі Посполитої.
Однак у битві під Цецорою (нині – село Цуцора в Румунії) польське військо зазнало нищівної поразки від османського, яким керував султан Осман ІІ. Наступного року султан, зібравши велику армію, щонайменше 150 тисяч осіб, підійшов до Хотина. Цецорська поразка і підготовка Османа ІІ до нової війни змусили королівський уряд звернутися про допомогу до козаків.
Битва під Хотином тривала упродовж вересня 1621 року. 40-тисячне козацьке військо на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним з’єдналося під Хотином із 35-тисячним польським військом Яна-Кароля Ходкевича.
Основний удар османських військ прийняли на себе козаки, котрі не лише відбили всі ворожі атаки і вдало контратакували, але й постійними вилазками до ворожого табору створювали напругу серед османів.
Регіональний тренінговий центр Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує ознайомитись з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта https://osvita.diia.gov.ua/ «Тренінг для тренерів» https://osvita.diia.gov.ua/courses/training-for-trainers
Цей освітній серіал навчить дорослих та дітей безпечно спілкуватися в Інтернеті, створювати контент та захищати свій ґаджет від загроз. Інтернет та ґаджети – це легко і звично. Однак не для всіх. Люди старшого віку іноді не розуміють, для чого певні «кнопочки», а діти ще тільки вчаться поводитись в мережі. Після перегляду освітнього серіалу ви зможете навчати інформаційній грамотності комплексно і системно – навичкам створювати контент, комунікації онлайн та захисту пристроїв від кіберзагроз.
Серіал має окремі блоки про викладання школярам: як планувати змішане навчання, зберігати інтерес дітей та інтегрувати онлайн-курси в уроки.
Участь у серіалі взяли актори студії «Мамахохотала» та автор телеграм-каналу «Технології, медіа та суспільство» Андрій Бродецький. Це спільний проєкт Міністерства цифрової трансформації України та Фонду «Східна Європа». Складається з 25 серій та фінального тесту.
Користуйтеся з користю!
16 червня 2026 року виповнюється 452 рік від дня страти у Львові Івана Підкови – легендарного козацького ватажка, молдавського господаря та борця проти османського гніту. Його життя, сповнене героїчних подвигів і трагічних подій, стало символом козацької волі та боротьби за свободу.
Іван Підкова, відомий також як Іван Серпяга, Карапет Серпега чи Іоан Вірменин, народився, ймовірно, на Брацлавщині або в Молдавії. Його коріння досі викликають суперечки: одні вважають його братом молдавського господаря Івана III Воде Лютого, страченого турками, інші – вихідцем із вірменської чи угорської родини Баторіїв. Легенди розповідають, що татари викрали його немовлям, але козаки врятували хлопця, і він зростав серед січовиків.
Прізвисько «Підкова» відображало його неймовірну силу: за переказами, він ламав кінські підкови руками. Високий, міцний і харизматичний, Іван швидко став авторитетом серед козаків.
У 1556 році Підкова з’явився на Запорізькій Січі з власним полком. Він брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки, а згодом сам очолював козацькі флотилії. Його загони громили татарські й османські поселення під Очаковом, Кафою та Ґьозловом, послаблюючи Кримське ханство та Османську імперію. Підкова став уособленням козацької відваги й боротьби проти турецької загрози, здобувши повагу не лише козаків, а й молдаван.
У 1577 році Підкова відгукнувся на заклик молдаван, які страждали під владою османського ставленика Петра VI Кульгавого. Претендуючи на трон як можливий спадкоємець Івана III Воде Лютого, він із 1200 козаками на чолі з Яковом Шахом вдерся до Молдавії. 30 листопада 1577 року його військо звільнило Ясси, і Підкову проголосили господарем. Проте правління тривало лише два місяці: Османська імперія, Кримське ханство та трансильванські війська Христофора Баторія змусили його відступити на Поділля.
У Речі Посполитій Підкову чекала зрада. Польський король Стефан Баторій, прагнучи миру з турками, наказав арештувати козацького ватажка. Януш Збаразький заманив Підкову до Варшави під приводом "примирення", де його ув’язнили.
16 червня 1578 року на Ринковій площі Львова, перед натовпом і османськими послами, Підкову стратили. Перед смертю він виголосив промову, звинувативши польську владу в підкоренні туркам і закликавши боротися за віру та свободу. Після страти його поховали в Успенській церкві, але козаки перевезли останки до Канева.
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека продовжує реалізацію соціальної ініціативи «Візит розради», проводячи виїзні культурно-просвітницькі заходи для підопічних міських територіальних центрів соціального обслуговування Центрального та Заводського районів. Ці зустрічі спрямовані на психологічну підтримку містян, збереження історичної пам'яті та популяризацію наукових знань.
11 червня їхній увазі був запропонований захід з циклу «Знай наших» – інформаційна година «Батько теорії імунітету Ілля Мечников».
Присутні дізналися про українське коріння видатного науковця, лауреата Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини, його вагомий внесок у світову науку та створення першої в Україні лабораторії з мікробіології.
Краєзнавча лекція «Таємниці Миколаєва», що відбулася 16 червня, була присвячена міським легендам та переказам.
Учасники заходу відкрили для себе маловідомі факти про загадкові миколаївські катакомби, переглянули відеоматеріали, ознайомились дослідників рідного краю, а також обмінялися особистими спогадами й родинними історіями, пов'язаними з минулим міста.
Друзі!
До 145-річчя від дня заснування Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека презентуємо серію біобібліографічних покажчиків «Імениті письменники сучасної України».
Ці науково-довідкові видання висвітлюють життя та творчість сучасних українських літераторів. Основною метою нашої роботи було збирання та систематизація бібліографічної інформації про сучасних українських письменників для допомоги дослідникам, викладачам, студентам і читачам у пошуку літературних джерел.
Серію було започатковано у 2015 році, за цей час вийшло 15 видань.
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека продовжує серію заходів, присвячених 145-річчю з дня заснування, та запрошує усіх шанувальників мистецтва та історії рідного краю на творчу зустріч з миколаївським художником Анатолієм Крутіковим.
Увазі учасників заходу, що відбудеться 18 червня об 11:00, буде представлено серію з 16 графічних робіт митця, присвячених бібліотеці. У своїх роботах художник відобразив особливу атмосферу книгозбірні, її простір та характер, поєднавши художнє бачення з увагою до деталей.
Окремою подією стане презентація набору авторських листівок, створених на основі графічних творів, покликаних зберегти та популяризувати образ бібліотеки як важливого осередку культури, освіти й духовного життя Миколаївщини.
Запрошуємо долучитися до зустрічі та скористуватися унікальною можливістю поспілкуватися з автором і відкрити для себе бібліотеку в новому художньому вимірі!
15 червня, відзначається День захисту людей похилого віку, або як ще його називають Всесвітній день поширення інформації про зловживання відносно літніх людей. Був започаткований резолюцією Генасамблеї ООН у 2011 році.
Людьми похилого віку вважаються особи, яким більше 60 років. У Всесвітній організації охорони здоров’я для них навіть запропонували спеціальну класифікацію: 60-74 років – літні люди, 75-89 – старі люди, більше 90 років – довгожителі.
За прогнозами Організації Об’єднаних Націй, у середині ХХІ століття кількість людей похилого віку складатиме майже 20% від усього населення нашої планети. Найбільше їх буде у країнах, що розвиваються.
У багатьох культурах старших шанують – і це справедливо. Їх досвід, спогади та погляд на життя цінуються за уроки, які можуть засвоїти молоді люди. Але за статистикою, кожна шоста людина похилого віку на Землі зазнає поганого поводження з боку своїх рідних, сусідів та сторонніх людей.
Ми маємо забезпечити, щоб так звані «Золоті роки» старших людей не заплямовувались зневагою.
Те, як суспільство ставиться до своїх людей похилого віку, безпосередньо впливає на стабільність і процвітання всього соціуму. Шанобливе і соціально відповідальне ставлення до стареньких - запорука і гарантія благополуччя для тих, хто так чи інакше стане на їх місце в наступних роках, не будемо про це забувати!
Тому і був започаткований цей День, аби боротися проти дискримінації щодо літніх людей та показати, що вони є важливою частиною суспільства.
росія завдала одного з наймасштабніших ударів по українській культурі: пошкоджено Національний заповідник Києво-Печерська лавра, Кіностудія Довженка, музеї, мистецькі та освітні заклади.
Унаслідок масованої російської атаки постраждали об’єкти культурної спадщини, інфраструктури та мистецької освіти у Києві, Харкові та Дніпрі. Пошкоджень зазнали об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, пам’ятки національного значення, музеї, культурні інституції та заклади мистецької освіти.
Значних руйнувань зазнала Києво-Печерська лавра. Окрім собору, пошкоджень зазнали розташовані на території Лаври музейні, бібліотечні, освітні та фондові установи.
«Через російський удар по Києво-Печерській лаврі горів Успенський собор – церква, чия історія почалася ще в ХІ столітті. І це на сьогодні один із найбільших російських злочинів проти християнської культури», — прокоментував Президент України Володимир Зеленський.
Серед постраждалих об’єктів також:
-Національна кіностудія імені Олександра Довженка;
-ДП «Укркінохроніка»;
-Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»;
-Національний палац мистецтв «Україна»;
-Харківський художній музей;
-Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого;
-Дніпропетровський будинок органної та камерної музики.
«Сьогоднішня атака має всі ознаки цілеспрямованого удару по українській культурі, пам’яті та ідентичності. Росія прагне випалити нашу пам’ять, нашу історію та свідчення того, ким ми є. Ми документуємо кожен факт руйнування і працюємо разом із міжнародними партнерами для захисту та відновлення нашої культурної спадщини», — зазначила Міністерка культури України Tetyana Berezhna.
Читати далі: росія завдала одного з наймасштабніших ударів по українській культур
«Скільки себе пам’ятаю, стільки зі мною музика і театр».
Анатолій Горчинський
Назву для пропонованої книги «Червону троянду дарую я вам…» дали перші рядки популярної пісні композитора Анатолія Горчинського «Червона троянда», що була написана ще у 1981 році. Видання Петра Гадзи та Михайла Маслія, присвячене життю та творчості цього видатного українського композитора, співака, театрального режисера і поета.
Автори розповідають про родину композитора, його дитинство, роки дорослішання, про умови формування творчого таланту та досягнення митця. Разом із головним героєм читачі зануряться в історію українських театрів Львова, Хмельницького, Рівного, Тернополя, де Анатолій Горчинський працював спочатку режисером, а згодом головним режисером.
Автори видання є палкими шанувальниками творчості Анатолія Горчинського, тому наводять багато маловідомих фактів про митця. Наприклад, пісня «Червона троянда», що стала надзвичайно популярною, була написана у потязі. Ідея народилася під час спілкування композитора із зовсім незнайомою жінкою – сусідкою по купе.
Про різноманітні грані творчості Анатолія Горчинського, співпрацю з ним, історію створення улюблених пісень для української естради на сторінках книги розповідають найвідоміші українські митці, поети, режисери, актори і виконавці.
Запрошуємо до наукової бібліотеки ознайомитись!
#Книжкові_Новинки_МОУНБ #читатимодно #читайукраїнською #люблючитати #Книжкові_Дарунки_МОУНБ #даруй_книгу