Василь Андрійович Симоненко – український поет, публіцист, журналіст. У 1995 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка (посмертно) за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде».
Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 р. у селі Біївка Полтавської області. Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету імені Шевченка (1957) працював в обласних газетах Черкащини. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963). Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp.
У середині 1962 р. поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції у м. Смілі. У зв’язку з тим, що влада всіма способами боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття було не випадковим. Наступного року 14 грудня 1963 р., в 28-річному віці Василь Андрійович Симоненко помер.
2 липня 1825 року в селі Бугаївка на Харківщині народився Володимир Степанович Александров, український поет, фольклорист, доктор медицини.
Син сільського священика, закінчив медичний факультет Харківського університету. В 29 років став доктором медицини. Однак відсутність коштів на придбання приватної практики спрямувала його на шлях військового медика. Пізніше обіймав посаду харківського міського лікаря. Але знову повернувся в армію, дослужився до генеральського чина.
Його оселя в Харкові стала своєрідним українським культурним центром.
Стіни кабінету прикрашали картини українських художників, в родині спілкувалися лише українською. Чудово декламував вірші і добре співав (ще й акомпанував собі на бандурі), збирав етнографічний матеріал, опрацьовував фольклорні мелодії, а в домашньому театрі (розвага дітлахів) ставили вистави самого Александрова. Відзначився і як перекладач, уклав «Народний пісенник із найкращих українських пісень».
У 53 роки, будучи поважним військовим лікарем із купою регалій, Володимир вирішує... перекласти Старий Заповіт українською мовою. Але не з російської чи латини, а з оригіналу. І він сідає вчити давньоєврейську мову (іврит) з нуля! І таки перекладає Книги Буття, Вихід та Йова.
Пам'ятаєте легендарні пісні «Повій, вітре, на Вкраїну» та «Дивлюсь я на небо»? Музику до цих романсів, які ми зараз вважаємо народними, написала його донька — Людмила Александрова. Талант там передавався у спадок.
Деякі поезії Володимира Александрова стали популярними романсами:
Ти несись, мій спів, з мольбою,
В небо відлітай.
І на тихую розмову
Вийди, мила, в гай.
А в гаю гримить, стихає
Пісня солов’я,
Тож він милу викликає,
Молить, як і я.
Помер 10 січня 1894-го у Харкові.
2 липня фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека взяли участь у робочій онлайн-зустрічі, організованій Українська бібліотечна асоціація/Ukrainian Library Association в межах проєкту «Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення».
Захід об’єднав експертів та тренерів з різних регіонів України, які проводили навчання з цифрової грамотності для працівників бібліотек у областях. Метою зустрічі стало підбиття підсумків поточного етапу реалізації проєкту, обмін досвідом, обговорення досягнутих результатів та пропозицій щодо подальшого розвитку ініціативи.
Під час зустрічі учасники поділилися практичними напрацюваннями, успішними кейсами проведення навчань, викликами, з якими довелося зіткнутися під час роботи, а також власним баченням подальшого розвитку проєкту.
2 липня у відділенні денного перебування Заводського району Міського територіального центру соціального обслуговування фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека у межах соціальної ініціативи «Візит розради» провели захід з циклу «Знай наших» – інформаційну годину «Чемпіон чемпіонів – Іван Піддубний».
Під час зустрічі учасники ознайомилися з життєвим шляхом видатного українського борця, непереможного силача, багаторазового чемпіона світу. Присутні дізналися про його блискучі спортивні досягнення, незламну силу духу, виняткову наполегливість і чесність, що допомогли здобути світове визнання та прославити український спорт далеко за межами Батьківщини.
Особливу увагу було приділено людським якостям Івана Піддубного, його відданості обраній справі та непохитному характеру, які й сьогодні є прикладом для наслідування. Захід став нагодою не лише згадати одного з найвидатніших українських спортсменів, а й замислитися над цінністю наполегливої праці, сили волі та любові до своєї країни.
Такі зустрічі сприяють розширенню кругозору, збереженню історичної пам'яті, популяризації видатних постатей України та надихають відкривати нові сторінки історії рідної держави.
Щиро дякуємо всім учасникам за зацікавленість, тепле спілкування та незмінну любов до книги й пізнання!
Регіональний тренінговий центр Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує ознайомитись з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта https://osvita.diia.gov.ua/ «Журналістика даних» https://osvita.diia.gov.ua/courses/data-journalism
Цей освітній серіал присвячений журналістиці даних – сучасному напряму журналістики, що поєднує роботу з даними, аналітику та створення суспільно важливих історій. Серіал охоплює повний цикл роботи з даними: від розуміння базових концепцій і пошуку ідей до аналізу, візуалізації та підготовки публікацій.
У серіях розглядаються:
- основи та філософія журналістики даних;
-організація роботи на реальному редакційному досвіді;
-пошук, підготовка та аналіз даних для створення матеріалів;
-практичні кейси використання відкритих джерел інформації;
-інструменти для аналізу та візуалізації даних;
-принципи ефективної та етичної візуалізації;
-приклади найкращих світових журналістських проєктів.
Серіал буде корисним журналістам, студентам, аналітикам та всім, хто хоче навчитися знаходити історії в даних і створювати матеріали на їхній основі без поглиблених технічних навичок.
Освітній серіал створений для платформи Дія.Освіта ГО «Агенція журналістики даних» (видання Texty.org.ua) у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України в межах міжрегіонального проєкту «Сприяння належному врядуванню та позитивному бізнес-клімату в регіоні ОБСЄ через цифровізацію та використання відкритих даних», що реалізується Офісом координатора економічної та екологічної діяльності ОБСЄ. Складається з 8 серій та фінального тесту.
Користуйтеся з користю!
Понад 4,8 млн євро нової міжнародної підтримки для культури, п’ять пілотних проєктів Українського фонду культурної спадщини, нові стратегічні партнерства та меморандуми про співпрацю — такими стали ключові результати роботи Міністерства культури України на Конференції з питань відновлення України (URC2026) у Гданську.
Домовленості допоможуть посилити захист культурної спадщини, підтримати українські медіа, креативні індустрії та сприятимуть культурно орієнтованому відновленню країни.
«Понад мільярд євро підтримки для людського виміру відновлення України — це результат спільної роботи семи міністерств. Для Міністерства культури конференція принесла конкретні рішення: нове фінансування, міжнародні партнерства, підтримку українських медіа, культурної спадщини та креативних індустрій. Це інвестиції у відбудову об’єктів, а також у збереження української ідентичності, пам’яті та людського потенціалу. Уже розпочинаємо підготовку до URC2027 в Естонії», — зазначила Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України — Міністерка культури України Tetyana Berezhna.
Для сфери культури за підсумками конференції вдалося залучити понад 4,8 млн євро міжнародної допомоги, зокрема:
-2 млн євро від Європейського Союзу на підтримку програм UNESCO зі збереження документальної спадщини України;
-понад 1 млн євро від програми «Партнерство за сильну Україну» на захист культурної спадщини та відновлення постраждалих об'єктів;
-1,5 млн євро від Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) за підтримки Norad на підтримку українських медіа та організацій громадянського суспільства;
-300 тис. доларів США від Mercy Corps Ukraine на розвиток мікро-, малого та середнього бізнесу, а також креативних індустрій.
Під час URC2026 Міністерство культури України також підписало меморандуми про співпрацю з European Bank for Reconstruction and Development (ЄБРР в Україні / EBRD in Ukraine), ICCROM - conserving culture, promoting diversity, Nova Ukraine та Mercy Corps, а спільно з ЮНЕСКО зафіксувало декларацію щодо культурно чутливого відновлення України.
Окремим результатом конференції стала презентація перших п'яти пілотних проєктів Українського фонду культурної спадщини. Серед них — відновлення Іванківського історико-краєзнавчого музею, де до початку повномасштабного вторгнення зберігалися роботи видатної української художниці Марії Примаченко.
Результати URC2026 підтвердили, що міжнародні партнери розглядають культуру як один із ключових напрямів відновлення України. Нові фінансові рішення, стратегічні партнерства та запуск перших проєктів Українського фонду культурної спадщини створюють практичну основу для збереження культурної спадщини, розвитку креативної економіки та посилення стійкості українського суспільства.
Мережа захисту національних інтересів «АНТС» розробила рекомендації для покращення стану бібліотечної галузі в Україні. Вони увійшли до аналітичного звіту «Системна криза української бібліотечної галузі та шляхи її подолання», про який повідомила Українська видавнича асоціація.
У звіті зазначають, що українська бібліотечна галузь перебуває не у системній кризі. Її проявами автори називають:
критично низьку оплату праці;
швидке старіння кадрів;
хронічне недофінансування оновлення фондів та інфраструктури;
застарілу систему оцінювання діяльності бібліотек;
розрив між задекларованою державною політикою і фактичними управлінськими рішеннями.
«Ключова проблема полягає в тому, що бібліотеки досі здебільшого сприймаються як установи з книжковим фондом, а не як інфраструктура розвитку людського капіталу, освіти впродовж життя, цифрової та інформаційної грамотності, соціальної інтеграції, підтримки громад і збереження культурної пам’яті», — йдеться у звіті.
Однією з найгостріших проблем автори називають оплату праці. Посадові оклади бібліотекарів у 2026 році становлять від 5 тисяч 700 грн до 7 тисяч 300 гривень відповідно до 8–12-го тарифних розрядів Єдиної тарифної сітки. За оцінками Української бібліотечної асоціації, близько 80% працівників бібліотек отримують зарплату на рівні мінімальної або трохи вище. Надбавки за стаж, кваліфікацію та управлінську відповідальність, як зазначають автори звіту, фактично не виконують стимулювальної функції, оскільки розраховуються від низького посадового окладу.
Окремо у звіті йдеться про старіння професії. Станом на кінець 2025 року близько 30% бібліотекарів були старшими за 60 років, ще 46,7% — у віковій групі 45–60 років. Працівники до 35 років становили лише 9,3%. Для порівняння, у 2023 році частка бібліотекарів віком понад 60 років становила 23,7%. Автори звіту зазначають, що за таких умов галузь не лише старіє, а й втрачає кадрову наступність. Молоді фахівці не бачать у професії перспективи, а досвідчені працівники поступово виходять із системи.
Ще одна проблема — недофінансування фондів та інфраструктури. За даними Українського інституту книги, у 2025 році 53% територіальних громад не виділяли коштів на закупівлю нових книжок для бібліотек. На 2026 рік такі закупівлі запланували менше половини громад — 47,4%.
Читати далі: Розробили рекомендації, що мають покращити стан бібліотечної галузі в Україні
В указі Президента України № 456/95 від 17.06.1995 сказано: «Встановити День архітектури України, який відзначати щорічно 1 липня, - у Всесвітній день архітектури», що стало визнанням особливої ролі архітектури у розвитку держави, збереженні історико-культурної спадщини та формуванні сучасного середовища.
Українська архітектурна школа має глибоке історичне коріння. Її розвиток відображає історію самої держави — від храмів Київської Русі до сучасних урбаністичних комплексів. Унікальність української архітектури полягає у поєднанні різних культурних традицій. Давньоруське кам’яне будівництво, дерев’яне народне зодчество, українське бароко XVII—XVIII століть, класицизм, модерн, конструктивізм XX століття — усі ці напрями сформували власну архітектурну мову, впізнавану далеко за межами країни.
День архітектури України - професійне свято архітекторів, містобудівників, реставраторів, науковців, викладачів, інженерів і всіх, хто своєю працею створює простір для життя.
Нині значення цього дня виходить далеко за межі професійного календаря. В умовах повномасштабної війни архітектура стала одним із ключових чинників майбутньої відбудови України. Йдеться не лише про відновлення зруйнованих будівель, а про створення нової якості життя, сучасних міст і громад, що поєднуватимуть безпеку, функціональність, енергоефективність та повагу до історичної спадщини.
1 липня у світі відзначають Міжнародний день анекдоту – чудову нагоду посміятися, поділитися улюбленими жартами та подарувати гарний настрій оточенню. Саме цього дня відбулося чергове засідання розмовного клубу «СловоТворення» у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, тож темою зустрічі стали сміх, гумор і позитивні емоції у нашому житті.
Під час спілкування учасники пригадували кумедні анекдоти, ділилися веселими історіями з власного життя, а також читали гуморески Павла Глазового, Степана Гусака, Степана Олійника, Євгена Кравченка та Миколи Каганюка. До речі, завітавши до бібліотеки, ви зможете ознайомитися з творами цих майстрів українського гумору.
Родзинкою зустрічі стали інтерактивні мовні вправи. Учасники складали кумедні історії з випадково обраних слів, пояснювали значення граматичних форм і зворотів, характерних для побутового мовлення та просторіччя. А вправа «Спробуй не засміятися» перетворилася на справжній виклик: потрібно було абсолютно серйозно й монотонно прочитати смішні вислови, не піддавшись сміху. Втриматися вдалося далеко не всім!
Зустріч подарувала всім щирі усмішки, гарний настрій і ще раз довела, що вивчати українську мову можна легко, цікаво та з гумором.
Дякуємо всім за активність, позитивні емоції та теплу атмосферу!
Наступне засідання клубу відбудеться 8 липня.
Запрошуємо всіх, хто прагне вдосконалити свою українську, поспілкуватися в дружньому колі та провести час із користю.
Приєднуйтеся до «СловоТворення» – вивчаймо українську із задоволенням!
Друзі!
Пропонуємо вашій увазі відеоролик про роботу Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.
Дізнайтесь, які важливі події і заходи відбулися у бібліотеці протягом місяця.
Залишайтеся завжди на інформаційній хвилі разом з нами!
Засоби масової інформації відіграють важливу роль у формуванні уявлення суспільства про діяльність певної установи чи організації. Тому грамотна комунікаційна політика є не просто додатковим інструментом, а необхідною частиною успішної роботи.
Сьогодні бібліотека – це культурний, освітній, громадський простір, де реалізуються проєкти, проводяться заходи, створюються умови для навчання, творчого розвитку та спілкування. Проте навіть найкращі ініціативи мають обмежений вплив, якщо про них ніхто не знає.
Основні принципи та види комунікації зі ЗМІ висвітлювалися 30 червня на вебінарі «Взаємодія бібліотеки з засобами масової інформації», що проходив у рамках веб-коучингу «БібліоStudies» для фахівців публічних бібліотек області.
Спікер – головний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека Павло Москальов, надав учасникам вебінару прості та практичні поради по роботі з медіа, зокрема, як налагодити контакти з журналістами, які матеріали цікавлять редакції, як зробити так, щоб про бібліотеку розповідали регулярно.
У процесі обговорення учасники дійшли висновку: якщо бібліотека готуватиме цікаві матеріали, демонструватиме реальний вплив на життя людей та підтримуватиме постійний контакт, – медіа перетворяться на постійних союзників.
Читати далі: Відбувся вебінар «Взаємодія бібліотеки з засобами масової інформації»
Володимир Миколайович Челомей - український радянський механік, фахівець у галузі динаміки стійкості складних коливальних систем, генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, дійсний член АН СРСР (з 1962 року), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (з 1974 року), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963).
Народився 30 червня 1914 року у містечку Сідлець Привіслянського краю (сучасна Польща) у родині вчителів. Невдовзі розпочалася Перша світова війна, і сім'я Челомеїв переїхала до Полтави.
Вже у Києві Володимир закінчив 7-річну школу і у 1929 році вступив до автомобільного технікуму. Подальша освіта – на авіаційному факультеті Київського політехнічного інституту (1932 р.) і у Київському авіаційному інституті (КАІ), у який факультет було перетворено у 1933 році. Цього йому замало. Він слухає лекції видатних математиків і механіків – серед яких академіки ВУАН Д.Граве і М.Ф.Кравчук – в університеті та Академії наук.
Успішне навчання дало свої плоди. Виконуючи на другому курсі домашню роботу з теплового розрахунку авіаційного двигуна, 19-річний В.М.Челомей застосував власний метод розрахунку, використавши векторне обчислення. Працю опублікували в “Трудах КАИ”. Всього за час навчання В.М.Челомей опублікував у цьому виданні 20 наукових статей. Свої знання, особливо з теорії коливань, він застосовує на практиці. Двічі під час практики на моторному заводі (сучасна “Мотор-Січ”) він знаходить причини поломок двигунів і дає рекомендації щодо їх усунення. На прохання конструкторів заводу читає їм лекції з теорії коливань. Тут він проводить перші досліди з конструкції пульсуючого повітряно-реактивного двигуна (ПуПРД), теорію якого почав розробляи.
Достроково закінчивши КАІ у 1937 році, В.М.Челомей працює в Інституті математики АН УРСР та читає лекції в КАІ. У 1939 році захистив кандидатську дисертацію з коливань в авіаційних конструкціях. А у 1940-І941 рр. – наймолодший докторант при АН СРСР. На початку червня 1941 р. захистив докторську, але затвердження у Вищій атестаційній комісії зірвала війна.
Під час війни В.М.Челомей продовжує роботу над ПуПРД, а потім – над літаком-снарядом з цим двигуном. На пропозицію Наркома авіаційної промисловості СРСР О.І.Шахуріна у 1944 році призначений директором-головним конструктором заводу № 51 для випуску цієї зброї. Вже наприкінці 1944 року літаки-снаряди були випробувані і підготовлені до випуску. На щастя, використати їх не довелося. Після війни В.М.Челомей створив ще кілька модифікацій цієї зброї та шукав шляхи підвищення її точності. Та його випередили А.І. Мікоян з С.Л. Берією, які вирішили створити літак-снаряд на базі МІГа. Їм і передали у 1953 р. і завод, і КБ В.М.Челомея.
Чеслав Мілош (30 червня 1911 р., с. Шетенйе, Кедайняйський район, Литва - 14 серпня 2004 р., Краків) ) - польський поет, перекладач, есеїст. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1980 року. Почесний доктор університетів США, Польщі, Литві, Італії, почесний громадянин Літви та Кракова.
Навчався в Університеті Стефана Баторія у Вільно на гуманітарном відділенні, потім на відділені прав та соціальних наук. Після отримання диплому Мілош поїхав до Парижа як стипендіат Фундації національної культури. В 1937 році переїхав до Варшави, де працював радіожурналістом.
Після початку Другої світової війни побував в Румунії, Вільно, потім повернувся до Варшаві, де став членом редакції журналу “Творчість”. Після Варшавського повстання жив в Кракові. В 1945 - 1951 роках працював в дипкомісії — спочатку в польськім консульстві в Нью-Йорку, потім на посадах аташе по культурі ПНР в Вашингтоні та першого секретаря посольства в Парижі.
В 50-ті роки жив в Парижі, співпрацюючи з журналом “Культура”. В 1960 році за запрошенням університетів Каліфорнії та Індіани переїхав до США до Берклі, де викладав на відділенні слов'янських мов та культур в Каліфорнійському університеті. В 1976 році отримав стипендію Гуггенхайма, в 1977 - звання почесного доктора Мічіганського університету в Анн-Арбор, в 1978 — Нейштадтську літературну премію.
В 1981 році Мілош приїхав до Польщі, де отримав звання почесного Люблінського католицького університету. В 1981 - 1982 роках читав курс лекцій з сучасної поезії в Гарвардському університеті. В 1983 році письменник знову приїжджає до Польщі. В 1992 році отримав звання почесного доктора каунаського Університету Вітаутаса Великого.