Конотопська битва 1659 року. Картина Артура Орльонова. 2010. Джерело: umoloda.kiev.ua.

7 липня 1659 року початок Конотопської битви, однієї з ключових  московсько-української війни 1658-1659 років. 

Після смерті Богдана Хмельницького (1657) Україна переживала період нестабільності, який історики назвуть Руїною. Московське царство прагнуло скористатися ситуацією. Декларативно підтримуючи українського гетьмана Івана Виговського, Москва концентрувала військо на прикордонних землях та надіслала уповноваженого до полтавського полковника Мартина Пушкаря, який порозумівся з кошовим отаманом Запорозької Січі Яковом Барабашем і мріяв здобути гетьманську булаву за підтримки царя.
Виговський придушив повстання Пушкаря і Барабаша, кількість жертв якого фахівці оцінюють майже в 50 тисяч чоловік. Між тим московський уряд  і надалі втручався у внутрішні справи Гетьманщини, не дотримувався Переяславських статей 1654-го, зазіхав на землі південно-східної Білорусі, завойованих Військом Запорізьким. Восени 1658-го, після того як гетьман Іван Виговський уклав із поляками Гадяцький договір (передбачалося, що Україна отримає рівноправне місце у Великому князівстві Руському поряд із Польщею та Литвою), Московія перейшла до збройного вторгнення.

Читати далі: 7 липня: цей день в історії України

Професійне свято День працівників природно-заповідної справи встановлено Указом Президента України від 18.08.2009 №629/2009 та щорічно відзначається 7 липня.

Вагомий внесок працівників природно-заповідної справи всі українці можуть бачити у справжній первісній красі на заповідних територіях завдяки титанічними зусиллями подвижників і фанатів заповідної справи. Окремо заслуговує на увагу самовіддана праця колективів національних парків, заповідників та природоохоронних організацій, які з початку російського повномасштабного вторгнення згуртувалися для підтримки українців.

Заповідання природних територій є найбільш ефективним інструментом збереження природного багатства. Саме тому розвиток заповідної справи визнано одним з найважливіших пріоритетів державної політики. Незалежно від своєї професії кожна людина повинна шанувати і берегти природу. Зберігаючи природу - ми збережемо нашу країну!

Завдяки працівникам природно-заповідної справи українські ліси, заповідники й парки, а також природні пам’ятники залишаються цілими й дозволяють нам дихати чистим і свіжим повітрям. Зусиллями цих людей проводиться контроль над відновленням ландшафтної та біологічної різноманітності. Тобто саме вони відповідальні за зелені багатства країни.

Працівники природно-заповідної справи борються не лише за збереження лісів і парків, але і за їх розвиток і збільшення.

Отже, в день працівника природно-заповідної справи України непогано було б посадити деревце, навіть якщо ви не плануєте ростити сина і побудувати будинок.

Людина народжується, щоб творити…

Саме так можна охарактеризувати життєвий і творчий шлях Інни Вікторівни Макушиної (1941-2023) – заслуженої художниці України, талановитої скульпторки, живописиці, педагогині. У 2026 р. їй виповнилося б 85 років, і на знак глибокої шани до її багатогранної творчої спадщини Миколаївський обласний художній музей ім. Верещагіна підготував та видав ілюстрований каталог персональної виставки «Мистецтво крізь життя» (Миколаїв, 2026).

Це видання стало не лише мистецьким проєктом, а й щирою даниною пам’яті мисткині. Фотографії творів, макетування та художнє оформлення книги виконав Віктор Макушин – син Інни Вікторівни, який з великою любов’ю та відповідальністю поставився до збереження творчого спадку матері. Авторкою вступної статті стала невістка Ганна Макушина. Завдяки родинній участі каталог вийшов напрочуд теплим, проникливим і глибоко емоційним, сповненим вдячності, поваги та любові до людини, яка присвятила своє життя мистецтву.

Усе, що Інна Макушина прагнула сказати своїм сучасникам і майбутнім поколінням, вона втілила у своїх творах. Її думки й почуття назавжди застигли в благородному мармурі, міцній бронзі та теплому дереві. Вони продовжують жити на полотнах і графічних аркушах, промовляючи до глядача мовою образів, форм і символів. Її скульптурні роботи стали невід’ємною частиною Миколаєва, Нової Одеси та Очакова.

Запрошуємо ознайомитися з новим краєзнавчим виданням у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, відкрити для себе сторінки біографії Інни Вікторівни, переглянути репродукції її робіт і відчути особливий світ її творчості. Ми переконані, що її мистецький спадок житиме ще багато поколінь, зберігаючи пам’ять про талановиту жінку та її внесок у розвиток українського мистецтва.

Літо – чудовий час не лише для відпочинку, а й для нових знань! Попри спекотну погоду, у бібліотечному ресурсному центрі «Вікно в Америку» Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека панує жвава атмосфера навчання, дружнього спілкування та цікавих відкриттів.

Наші гуртки «English for Beginners» і «English for Intermediate» об'єднують тих, хто прагне вивчити та вдосконалити англійську мову. Разом ми опановуємо нову лексику та граматику, перекладаємо й обговорюємо англомовні пісні, виконуємо інтерактивні вправи та, найголовніше, вчимося впевнено спілкуватися англійською.

Особливе місце займає англійський розмовний клуб «Dialogue», де учасники мають унікальну можливість практикувати живе спілкування з волонтерами Бредом Банністером та Роджером Хіллом. Кожна зустріч – це не лише мовна практика, а й знайомство з культурою, традиціями та повсякденним життям США.

Протягом червня та напередодні Дня незалежності США наші заняття були присвячені історії й традиціям цього свята. Під час зустрічей 3 та 4 липня учасники дізналися, як народжувалася американська незалежність, обговорили значення Декларації незалежності та демократичних цінностей, що стали основою розвитку сучасної американської держави.

Не менш захопливою стала розповідь Бреда Банністера про святкування 4 липня в американських родинах. Він поділився особистими спогадами, розповів про сімейні традиції, святкові пікніки, паради, концерти, феєрверки, а також про фільми, без яких для багатьох американців уже важко уявити святковий вечір.

Практична частина занять була насиченою та творчою: учасники опрацювали тематичну лексику, виконали інтерактивні вправи, активно спілкувалися англійською мовою та складали привітання до Дня незалежності США.

Читати далі: Попри спекотну погоду, у бібліотечному ресурсному центрі «Вікно в Америку» панує жвава атмосфера...

В історії образотворчого мистецтва Буковини кінця 19 – першої половини 20 століття незаперечна роль Августи Кохановської – буковинської живописиці, етнографки. Епоха, коли визрівав мистецький талант художниці, позначена ростом національної самосвідомості, активізацією громадського та культурного життя на Західній Україні та, зокрема, в Чернівцях.

Августа Кохановська народилася у містечку Кімполунг на Південній Буковині (тепер Румунія) 6 липня 1868 року в сім`ї повітового старости. У 1885 році родина Кохановських у зв`язку з отриманням Йозефом Кохановським посади радника окружної управи переїжджає до Чернівців і оселяється у власному будинку по вулиці Neu Welt gasse (вул. Новий Світ, тепер вул. Шевченка, 41). Перші уроки малювання дівчина брала у відомого художника Тадеуша Суліми фон Попісла, вихованця Краківської академії мистецтв, що сформувався під впливом уславленого майстра історичного живопису Яна Матейка. У 1894 році Кохановська вступила до Віденської академії мистецтв, у якій навчалася до 1899 року. Основну частину життя жила і працювала у Чернівцях. Лише у 1920-х роках виїхала до м. Торунь (Польща), де й померла у 1927 році.

У фондах Чернівецького художнього музею зберігається значна частина творів мисткині (понад 100 одиниць), яка у 1989 році була передана з обласного краєзнавчого музею, куди експонати, у свою чергу, потрапили від родини Панчуків – близьких родичів відомої української письменниці Ольги Кобилянської, з якою художницю пов`язувала багаторічна дружба. Колекція складається з портретів, краєвидів, а також ескізів і зарисовок. Твори свідчать про майстерне володіння художницею графічними техніками та олійним живописом, у більшості з них простежується академічна манера з ретельною виписаністю окремиї деталей. Вдало змальовані портрети дітей, у яких ніжність та незахищеність поєднуються з романтичною піднесеністю. В рисунках та етюдах знаходимо образи гуцулів, сцени з народного побуту, краєвиди рідної природи.

Окрему галузь творчого доробку Августи Кохановської складають її етнографічні дослідження. Зацікавлення народним життям та побутом й численні подорожі селами Буковини втілилися згодом в статті, надруковані в “Австрійському журналі з етнографії”.

Художня спадщина Кохановської залишила помітний слід у культурному житті Буковини кінця 19 – початку 20 століть.

Читати далі: Народилася Августа Кохановська – буковинська художниця, графік, етнографка та реставраторка храмів

4 липня Сполучені Штати Америки відзначають 250-ту річницю Дня незалежності - подію, пов’язану з ухваленням одного з найважливіших документів в історії країни, що заклав основи американської державності та демократії.

Саме цього дня у 1776 р. ІІ Континентальний конгрес ухвалив Декларацію незалежності, якою було проголошено відокремлення тринадцяти північноамериканських колоній від Великої Британії та створення нової незалежної держави - Сполучених Штатів Америки (США). Основним автором документа став видатний політичний діяч, згодом третій президент США Томас Джефферсон (1801–1809). У Декларації було закріплено ключові принципи американської демократії: рівність усіх людей та їхні невід’ємні права на життя та свободу.

Вперше День незалежності відзначили 4 липня 1777 р. у Філадельфії. У 1781 р. штат Массачусетс першим надав цій даті статус офіційного свята. Після війни 1812 р. святкування набуло загальнонаціонального масштабу, а у 1870 р. Конгрес США офіційно проголосив 4 липня федеральним святом.

З нагоди цієї пам’ятної дати пропонуємо ознайомитися з книгою «Американський президенціалізм: інститут глави держави в США у персоналіях від зародження до сьогодення» (Львів: Новий Світ-2000, 2018) з фонду @Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

Видання є біографічною енциклопедією, в якій простежено становлення та розвиток інституту президентства у Сполучених Штатах Америки від часу його заснування. Авторський колектив представив хронологічний огляд діяльності американських президентів: біографічні відомості, шлях до президентства, ключові події періоду перебування при владі та діяльність після завершення каденції. Наприкінці кожного розділу подано перелік рекомендованих джерел, що допоможуть поглибити знання про життя і діяльність президентів США, їхній внесок у розвиток держави та вплив на історичні процеси.

До Дня незалежності США з 2 по 17 липня у бібліотеці буде експонуватися книжкова виставка «Літературна Америка: понад два століття творчості та свободи», на якій будуть представлені твори класиків і сучасних письменників, чиї імена увійшли до скарбниці світової літератури.

Запрошуємо до читання!

Happy Independence Day!

Today, the United States celebrates Independence Day, commemorating the adoption of the Declaration of Independence on July 4, 1776. As America prepares to mark the 250th anniversary of this historic milestone, it is a chance to reflect on the meaning of freedom and the values that unite us.

At Window on America, freedom means the opportunity to learn, exchange ideas, explore new perspectives, and build connections across cultures. We are grateful to our community for being part of that mission and helping strengthen ties between Ukrainians and Americans.

And what does freedom mean to you?

We'd love to hear your perspective in the comments

З Днем незалежності США!

Сьогодні Сполучені Штати відзначають День незалежності, вшановуючи ухвалення Декларації незалежності 4 липня 1776 року. 250-річчя цієї визначної події нагадує про важливість свободи та цінностей, які нас об’єднують.

У Window on America свобода — це можливість навчатися, ділитися ідеями, відкривати нове та будувати міжкультурні зв’язки. Ми вдячні нашій спільноті за активну участь у розвитку цієї ініціативи та зміцнення партнерства між Україною та США.

А що для вас означає свобода?

Будемо раді почути вашу думку в коментарях

Читати далі: З Днем незалежності США!

3 липня у бібліотечному ресурсному центрі «Вікно в Америку» Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулося чергове заняття практичного курсу англійської мови, створеного на основі сучасних матеріалів і завдань, що використовуються під час підготовки до міжнародного іспиту TOEFL iBT.

Зустріч пройшла у дружній атмосфері, поєднавши розвиток навичок читання, аудіювання та усного мовлення. Під час заняття учасники працювали з англомовним текстом, аналізували його зміст і виконували вправи на розуміння прочитаного.

Особливу увагу було приділено розвитку навичок сприймання англійської мови на слух. Присутні прослухали аудіоматеріал, знаходили пропущені слова у запропонованих фразах, а також відповідали на запитання за змістом почутого. Такі вправи допомагають навчитися розпізнавати мовлення носіїв мови, розширювати словниковий запас і вдосконалювати навички розуміння англійської під час живого спілкування.

Учасники активно долучалися до обговорення, практикували нову лексику та вдосконалювали мовні компетентності, необхідні як для успішного складання міжнародних мовних іспитів, так і для повсякденного спілкування англійською.

Заняття відбуваються щоп’ятниці о 15:00.

Чекаємо на всіх бажаючих. На вас чекає багато цікавих тем і ефективних вправ, які допоможуть упевнено крокувати до високого рівня володіння англійською.

Читати далі: Відбулося чергове заняття практичного курсу англійської мови на основі сучасних матеріалів і...

3 (18) липня 1917 року у Києві відбувся збройний виступ вояків Другого Українського козацького полку імені гетьмана Павла Полуботка з метою проголошення незалежності України.

За прикладом солдатів Київського військово-розподільчого пункту, які створили полк імені Богдана Хмельницького, Український генеральний військовий комітет (УГВК) вирішив організувати ще одну військову одиницю в Чернігові, де в середині травня 1917-го зібралася значна кількість новобранців.

Незабаром вони ешелонами прибули до села Грушки у передмісті Києва. Російське військове командування наполягало, щоб прибулих негайно відправили на фронт. Новобранці, яких було близько п’яти тисяч, вимагали визнати їх 2-м Українським полком імені Павла Полуботка. Росіяни не погоджувалися, солдати вперто стояли на своєму, Центральна Рада і УГВК без особливого успіху шукали компроміси, відтак ситуація ставала критичною.

Полуботківці, як вони себе називали, виступали проти влади Тимчасового уряду, визнавали вищою владою в Україні Центральну Раду, але були незадоволені поміркованістю її політики. Кризу поглибив ІІ Універсал Центральної Ради (16 липня), який остаточну форму автономії України віддавав на розсуд російських Установчих зборів. Це сприймалося як здача позицій українськими парламентарями.

Того ж дня на вечірньому засіданні представники українських військових частин (за участі Симона Петлюри, Володимира Винниченка та Олександра Шульгина) не дійшли згоди. Полуботківцям сказали, що «їх оборона не потрібна для Центральної Ради, бо на захист її в будь-який момент може прибути з фронту півтора мільйони українських вояків». А також наполягли, аби 1-й Український полк імені Богдана Хмельницького прийняв ухвалу, за якою «не вважає їх за своїх братів, відмовляє всякої допомоги і радить негайно виконати наказ» про відправку на фронт.

Виступ збурених полуботківців стався в ніч на 18 липня і проходив під гаслами негайного проголошення незалежності України (тому головним натхненником виступу вважають відомого самостійника Миколу Міхновського). У маніфесті повсталих наголошувалося, що «український народ не має тих прав, яких домагається кожна окрема нація і які мають належати кожному окремому народу. Висунутий Російською революцією лозунг самовизначення народів залишається лише на папері. Ми, українці-козаки, що зібрались в Києві, … всіх росіян і ренегатів, які гальмують роботу українців, скидаємо з їх постів силою, не рахуючись з Російським урядом».

Вийшовши зі своїх казарм, вони захопили деякі державні установи: міський штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, окремі інтендантські склади, 3-й авіапарк, розгромили квартиру командувача Київського військового округу.

Читати далі: 3 липня: цей день в історії України

Шановні друзі!

Пропонуємо книгу Андрія Смірнова і Катерини Флекман «Вогонь запеклих не пече» (Київ: Видавництво Креативна агенція «Артіль», 2026).

Це видання про закон братерства, закон сили та справедливості, а ще про простір зрозумілих та чесних чоловічих стосунків. Книга побудована у формі розповідей учасників мотоклубу Veterans MC Ukraine – військових, які або зараз воюють або воювали раніше.

Ветеранський моторух явище комплексне, в якому захоплення мотоциклами поєднується з системою цінностей тих, хто захищає свою країну і пройшов випробування війною. «Клуб – це велика відповідальність, укорінені традиції, правила, загалом, глибинне розуміння байкерської субкультури. Всередині нього є свої цінності, ідеологія, правила, ієрархія. Клуб – це стиль життя, який ти розділяєш з тими, хто поруч і підтримає завжди», – Дмитро Завгородній, військовослужбовець ЗСУ.

У самій ідеї поєднання мотоспорту і ветеранського руху є дуже важлива складова для повернення з фронту: психологічна і фізична реабілітація. Повертатися важко, тому тут створюється фундамент для інтеграції у цивільне життя після війни. Клуб щодня реалізує цю місію, формуючи простір довіри, де люди зможуть знайти відповіді на запитання, відновитися.

У книзі є сторінки, присвячені пам’яті трьом загиблим учасникам мотоклубу – щемливі спогади друзів та родичів про них. Мотоклуб не забуває про вшанування пам'яті загиблих. Учасники клубу приїздять на місця поховань, підтримують родини тих, кого вже немає з нами... «Ми розуміємо, що коли один падає – решта чатують далі. Допоки ми живі, ми йдемо до Перемоги або до останньої краплі бензину. Неважливо. Головне не злізти з сідла, поки є Україна…», – Андрій Смірнов, президент Veterans MC Ukraine.

Завдячуючи @Український інститут книги дане видання поповнило фонд @Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека та 55 бібліотек Миколаївщини.

Запрошуємо до бібліотеки!

2 липня в Україні відзначають професійне свято — День податківця України. Воно встановлене Указом Президента України від 25 червня 2020 року № 252/2020 «Про День податківця України».

Документ набрав чинності 1 липня 2020 року. Указом визначено, що свято запроваджено, «ураховуючи значну роль працівників державної податкової служби України в реалізації державної податкової політики», а також скасовано попередній День працівника податкової та митної справи України, який об’єднував дві служби.

Податкова система є одним із фундаментів сучасної держави. Саме завдяки податковим надходженням формуються державний і місцеві бюджети, фінансуються оборона, медицина, освіта, соціальний захист, культура, розвиток інфраструктури, функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування. Ефективне адміністрування податків забезпечує фінансову стійкість країни, створює умови для реалізації державних програм і виконання соціальних зобов’язань.

Історія української податкової служби нерозривно пов’язана зі становленням незалежної держави. Після проголошення незалежності України у 1991-му розпочалося формування власної системи податкового адміністрування. У наступні роки вона неодноразово реформувалася відповідно до потреб економіки та міжнародних стандартів. Важливим етапом стало ухвалення Податкового кодексу України, який систематизував податкове законодавство та визначив єдині правила справляння податків і зборів.

Сучасна Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, діяльність якого спрямовується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів. Її основними завданнями є реалізація державної податкової політики, адміністрування податків, зборів та єдиного внеску, контроль за дотриманням податкового законодавства, розвиток електронних сервісів для платників податків, боротьба з ухиленням від оподаткування та забезпечення добровільного виконання податкових зобов’язань.

Особливого значення діяльність податкової служби набула після початку повномасштабного вторгнення рф у лютому 2022 року. В умовах воєнного стану перед державою постало надзвичайно складне завдання — одночасно підтримувати економіку, забезпечувати фінансування сектору безпеки й оборони та зберігати стабільність бюджетної системи.

Попри бойові дії, тимчасову окупацію окремих територій, руйнування підприємств і логістичних шляхів податкова система України продовжила працювати. Службовці податкових органів забезпечували адміністрування платежів, консультували платників, відновлювали роботу інформаційних систем після кібератак, організовували роботу територіальних підрозділів у безпечних регіонах та підтримували безперервність бюджетних надходжень.