Колекція краєзнавчих календарів Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека поповнилася надзвичайно цінними екземплярами, присвяченими історії Баштанщини та людям, які творили її долю. Щиро дякуємо колективу Баштанський краєзнавчий музей за подарунок.

Календар «Полтавське – Полтавка – Баштанка» знайомить з історією виникнення одного з населених пунктів сучасної Миколаївщини. Календар містить унікальні світлини з фондів Баштанського краєзнавчого музею та починається з подій початку ХІХ століття, коли на степові простори колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового переселялися козаки та державні селяни з Чернігівщини й Полтавщини. У пошуках кращої долі вони заснували поселення, яке згодом стало важливою частиною історії краю. Перші згадки про нього датуються 1811 роком, а назву воно отримало на честь земель, звідки прибули його мешканці, – Полтавське.

Не менш цінним є календар «Бойки Христофорівки: пам'ять у світлинах», присвячений долям людей, які пережили драматичні події середини ХХ століття. Календар вшановує пам’ять бойківських родин, примусово переселених у 1951 році до села Христофорівка Баштанського району внаслідок радянсько-польського обміну ділянками територій. Для багатьох із них переїзд означав втрату малої батьківщини, рідних домівок, звичного способу життя та необхідність починати все заново на новому місці. Світлини, зібрані в календарі, зберігають безцінні свідчення минулого – обличчя людей, родинні історії, народні традиції, особливості побуту та культурної спадщини бойків.

Обидва календарі є яскравим прикладом того, як документальна фотографія та краєзнавчі дослідження допомагають зберігати історичну пам’ять. Вони не лише знайомлять з минулим, а й спонукають замислитися над важливістю збереження родинних архівів, місцевої історії та культурної спадщини громад.

24 червня в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулося чергове засідання розмовного клубу «СловоТворення», присвячене Дню українського ювелірного мистецтва.

Дата цього неофіційного свята є символічною та безпосередньо пов’язана з одним із найбільших археологічних відкриттів в історії України – знаменитою Золотою пектораллю, знайденою у 1971 році видатним археологом і поетом, нашим земляком Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. Свято було започатковане на честь стародавнього ювелірного мистецтва та майстерності творців коштовних прикрас.

У ході спілкування з інтерактивними завданнями учасники зустрічі дізналися багато цікавих фактів про дорогоцінні метали, коштовне каміння та історію ювелірної справи. Пізнавальна вікторина «Ювелірна ерудиція» дала змогу не лише перевірити знання, а й вивчити нові терміни, цікаві факти з історії прикрас та символіку їх використання в різні епохи. А розважальна інтерактивна вправа «Прикраси із літератури та кіно» допомогла пригадати відомі літературні твори та кінострічки, у яких прикраси відіграють важливу роль у сюжеті або розкритті образів героїв. Частина згаданих творів була експонована на тематичній книжковій виставці.

Особливе зацікавлення викликало розгадування ребусів на ювелірну тематику та читання запропонованих фрагментів текстів від імені коштовностей. Учасники знайомилися з назвами сучасних аксесуарів, розширюючи свій словниковий запас і відкриваючи нові для себе поняття.

Наступне засідання клубу відбудеться 1 липня. Будемо говорити про значення позитивних емоцій та насолоджуватися читанням улюблених гумористичних творів.

Читати далі: Відбулося чергове засідання розмовного клубу «СловоТворення», присвячене Дню українського...

Міністерство культури України 

У Брюсселі на полях засідання Європейської Ради відбулося підписання Спільної декларації «Європа для культури, культура для Європи».

Документ підписали Президент Республіки Кіпр Нікос Христодулідіс як представник країни, що головує в Раді ЄС, Президентка Європейського парламенту Роберта Метсола та Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Декларація закріплює спільне політичне зобов’язання щодо захисту, підтримки та розвитку культури в Європі, а також підтверджує важливість культурного й мовного різноманіття, свободи мистецтва та культурної спадщини.

«Культура є важливою складовою національної безпеки України в умовах війни. Ми повністю підтримуємо спільну декларацію «Європа для культури – Культура для Європи» та її новий програмний документ «Культурний компас для Європи». Культура є живою основою національної ідентичності кожної з держав-членів ЄС, запорукою єдності та рішучого наміру боронити спільні європейські цінності. Це надзвичайно вчасне і важливе усвідомлення теперішньої Європи перед викликами сьогодення», – зазначила Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – Міністерка культури України Tetyana Berezhna.

Спільна декларація є виразом політичної підтримки з боку усіх європейських інституцій нового Програмного документа ЄС «Культурний компас для Європи», що додає важливої політичної ваги для подальшого втілення стратегії розвитку культури в Європі.

Детальніше про документ на сайті Мінкульту.

24 червня 1917 року у Микольську-Уссурiйському відбувається Перший загальний всеукраїнський з’їзд діячів і громадянства Далекого Сходу. Підсумком роботи з’їзду стало звернення до Тимчасового уряду з вимогою про визнання ним широкої національно-культурної автономії для українського населення, організацію українських військових частин з українців-вояків російської армії, створення Далекосхідної Української Крайової Ради та її Секретаріату. На З’їзді під головуванням А. Романюка було створено перший виконавчий орган нової держави — Тимчасовий Далекосхідній Український Крайовий Комітет, який очолив Онисим Ступак. Фактично з цього моменту починається організована боротьба українців краю за національну державність.

Влітку 1917 року у Владивостоці було створено місцеві організації Української соціал-демократичної робітничої партії та Української партії соціалістів-революціонерів. 16 липня 1917 року в Харбіні відбувся загальний з’їзд делегатів, на якому була створена Українська Окружна Маньчжурська Рада, на чолі з лікарем штабу військ І. Модзалевським. 7 січня 1918 року в Хабаровську відбувається Другий Всеукраїнський з’їзд, прибуло багато селян, що цікавилися справою переселення на Україну. Вибрано новий Тимчасовий Комітет, до якого ввійшли: Гордій Мелашич, Гаврило Кириченко-Могила і Я. Кушнаренко. Тим часом російські більшовики, що повалили російський Тимчасовий Уряд Керенського, захопили владу на Сибіру й пробували вчинити це й на Зеленому Клині, вчиняючи різню в Благовіщенському. Китайці прогнали більшовиків з Маньчжурії. Це дало змогу генералу Дмитру Хорвату зорганізувати в Харбіні українські антибільшовицькі військові частини.

Під захистом свого національного війська могла розвивати свою діяльність заснована в Харбіні Маньчжурська Українська Окружна Рада, що видавала свій офіційний «Вісник» та створювала українські школи в краю. 7 квітня 1918 року у Хабаровську відбувається Третій Всеукраїнський з’їзд, на якому було прийнято рішення про створення Української держави на Тихому океані та приступити до формування Української армії Зеленого Клину.

Для координації подальшої боротьби було сформовано Тимчасовий Далекосхідній Український Крайовий Комітет.

Читати далі: 24 червня: цей день в історії України

Сьогодні найтепліші слова та щирі усмішки - для чарівної ювілярки!

Колектив Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека вітає з особистим святом Галину Миколаївну Войциховську, завідуючу відділом соціокультурної діяльності!

Богдан Степанович Боднарский народився 23 червня 1874 року в місті Радивилів, нині Рівненської області - український і російський книгознавець, бібліограф.

Через фінансові проблеми сім'ї за систематичну освіту зміг узятися з деяким запізненням. Лише в 1901 р., уже маючи 27 літ, закінчив юридичний факультет Московського університету, згодом навчався в Археологічному інституті, який закінчив у 1910 p.

Але так склалося життя, що найбільш повно його здібності розкрилися не в юриспруденції і не в археології, а в книгознавчій справі, педагогіці. Причому працьовитість, енергія, аналітичний розум дуже швидко допомогли радивилівцеві завоювати книгознавчу Москву. Боднарський став першим директором Російської центральної книжкової палати (в 1920 p.), директором Російського бібліографічного інституту (в 1921 р.).

Він був пропагандистом міжнародної класифікації знань, яку вивчив, перебуваючи в Міжнародному бібліографічному інституті в Брюсселі, - під керівництвом засновника цього інституту Поля Отлє. Виступаючи з численними доповідями в різних товариствах, Богдан Степанович ще на початку 20 століття зумів переконати колег - учених і просто бібліотекарів - у перспективності десятинної класифікації знань. А ще переклав із французької «Скорочені таблиці десятинної класифікації Міжнародного бібліотечного інституту» і взявся видати складені ним методичні посібники для різних бібліотек. Основна праця Богдана Боднарського - «Бібліографія російської бібліографії», яка увібрала в себе огляд літератури за 1913 - 1925 роки. З 1921 р. він був професором, у 1943 р., захистивши дисертацію, став доктором педагогічних наук. У 1945 р. удостоївся звання заслуженого діяча науки РРФСР. Педагогічні здібності нашого земляка проявилися в той період, коли він читав лекції з бібліографії на курсах у Московському університеті ім. Шанявського, коли виступав у вишах Ленінграда. Важлива сторінка біографії Боднарського - редагування в 1913–1929 роках журналу «Библиографические известия», що видавався Бібліографічним товариством при тодішньому Імператорському Московському університеті. А членом цього товариства він став ще з 1909 р., із наступного року був його секретарем, а в 1920 - 1939 роках головував тут.

Помер Б. Боднарський на 94 році життя. 

Вже стало доброю традицією в усьому світі до дня заснування Міжнародного Олімпійського Комітету (23 червня 1894 року) відзначати Олімпійський день.

Міжнародний Олімпійський день – це родинне свято спорту, де кожний знаходить собі заняття до душі та зможе відчути себе справжнім олімпійцем.

Свято спорту проходить на центральних вулицях міст, в парках, дитячих таборах, на стадіонах різних регіонів, таким чином охоплює всю Україну.

Головне гасло всеукраїнських спортивних заходів Олімпійського дня у 2026 році — «Ти зможеш!». Подія спрямована на популяризацію активного способу життя, єднання суспільства та висловлення підтримки один одному.

Наряду з пересічними громадянами в Олімпійському дні беруть участь й уславлені спортсмени, Олімпійські чемпіони та призери, тріумфатори світових і європейських першостей.

В Олімпійській хартії записано: Олімпійський рух має своїми цілями виховувати молодь за допомогою спорту в дусі кращого взаєморозуміння і дружби, сприяючи, таким чином, створенню кращого і більш спокійного світу.

Всі самі імениті спортсмени вважають свою кар’єру, якою б успішною вона не була, неповноцінною без Олімпійської медалі.

Олімпійські чемпіони - гордість кожної країни!

Шановні колеги!

ВГО Українська бібліотечна асоціація запрошує долучитися до вебінару «Мовний код нації», присвяченого українській мові, що відбудеться 24 червня 2026 р. о 14:00 на платформі ZOOM.

Спікерка: Тетяна Гранчак, докторка наук із соціальних комунікацій, запрошена дослідниця Інституту глобальних справ Мойніхана Сіракузького університету (США), членкиня Президії ВГО Українська бібліотечна асоціація.   

Захід відбудеться за участі уповноваженої із захисту державної мови, докторки філологічних наук, професорки, завідувачки кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Олени Івановської.

«Заговори, щоб я тебе побачив»

(Сократ)

Мова є однією з ознак нації, яка відбулася. Недаремно значення української мови як державної закріплене спеціальною статтею Конституції України.

Соціальна роль мови наголошується у священних текстах і філософських трактатах. «Спочатку було Слово», – говорить  перший вірш Євангелія від Іоана, а німецький філософ Мартін Гайдеггер у минулому столітті визначив мову як «дім буття». Спілкування рідною мовою є природним і комфортним, і ми навіть не замислюємось, чому вживаємо ті, а не інші слова. А варто було б! Бо саме слова і мовні конструкції задають обриси того «дому», в якому ми живемо, і проявляють нашу сутність.

Ми дивуємось можливостям комп’ютера, але не завжди усвідомлюємо, що його дії запрограмовані мовним кодом. Тож можемо лише уявити, як мовний код впливає на суспільства!

Цього разу ми поговоримо про мовний код нації і про українську мову як відображення світогляду та історичного досвіду українців.

Участь у заході - за попередньою реєстрацією. Реєстрація відкрита до 23 червня 2026 р. 15.00. Зареєстровані учасники отримають покликання для ZOOM вранці 24 червня.

Долучайтеся, відкривайте для себе багатство української мови, мандруйте її світом та декодуйте втілений в ній досвід!

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека висловлює подяку Юрію Котляру та видавчині Ірині Гудим за подаровані примірники літературно-художнього видання «Миколаївський міф» (Миколаїв, 2026).

Юрій Котляр – відомий український науковець, краєзнавець, доктор історичних наук, професор. Його багаторічна дослідницька діяльність сприяла глибшому осмисленню історичного минулого Півдня України, а нова книга стала ще одним свідченням невичерпного інтересу автора до історії рідного краю та його культурної спадщини.

«Миколаївський міф» – це подорож сторінками історії, легенд і таємниць нашого міста. У художньо-документальній формі автор поєднує реальні історичні події з міфами, переказами та фантастичними мотивами, створюючи багатогранний образ Миколаєва – міста зі своєю особливою душею та неповторною атмосферою.

Особливу увагу в книзі приділено сакральним місцям Миколаєва. Саме навколо них розгортаються драматичні події історичного і можливого минулого, а знайомі міські локації постають перед читачем у новому, подекуди загадковому світлі.

Видання стане цікавим і корисним для всіх, хто захоплюється історією Миколаївщини, краєзнавством, культурною спадщиною нашого регіону та художньою літературою, заснованою на історичних фактах і місцевих легендах.

Сьогодні, 22 червня, в Україні — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Ця дата встановлена для вшанування мільйонів українців, які загинули під час Другої світової війни.

Саме 22 червня 1941 року нацистська Німеччина розпочала напад на Радянський Союз. Відтоді українські землі на чотири роки стали ареною бойових дій, окупації та злочинів. Одними з найзапекліших були бої за Київ.

За різними оцінками, жертвами радянсько-німецької війни стали майже 10 мільйонів українців. 

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни був запроваджений указом президента України від 17 листопада 2000 року. Щороку цього дня в державі проходять пам’ятні заходи, покладання квітів до меморіалів та хвилини мовчання на честь полеглих.

У день пам’яті українці вшановують усіх, хто загинув на фронтах, став жертвою окупації, переслідувань та воєнного лихоліття, а також згадують ціну, яку народ заплатив за мир.

Сьогодні, коли Україна веде війну вже з російським загарбником, цей День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни є особливо актуальним.
Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки.

Тож священним обов’язком для кожного із нас є – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв зі зброєю в руках наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Літо щедро дарує нам спекотні дні, яскраве сонце та розмаїття барв. Проте інколи так хочеться повернутися думками до весни – пори пробудження, натхнення, нових надій і творчих відкриттів. Саме таку можливість дарує літературний альманах «Весняні візерунки» (Хмельницький, 2026), з яким можуть ознайомитися читачі Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

Це видання стало справжнім творчим майданчиком для авторів з різних куточків України. На його сторінках зустрілися письменники з Дніпропетровщини, Одещини, Вінниччини, Волині, Хмельниччини, Рівненщини, Київщини, Черкащини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Львівщини, Чернігівщини, Миколаївщини, Донеччини. Незважаючи на відстані, усіх їх об’єднала любов до художнього слова та прагнення поділитися з читачами своїми думками, почуттями й творчими знахідками.

Альманах поєднує поезію та прозу, різні стилі, теми й настрої. Кожен авторський голос звучить тут по-своєму – щиро, неповторно та впізнавано. На сторінках видання переплітаються ліричні роздуми, особисті переживання, філософські спостереження, світлі спогади, мрії та емоції, народжені як миттєвим натхненням, так і життєвим досвідом.

«Весняні візерунки» це своєрідна мозаїка творчих світів, у якій кожен текст додає власний колір і настрій до загальної картини. Разом вони утворюють яскраве полотно сучасного літературного процесу, де поруч існують різні покоління, життєві історії та мистецькі погляди.

Запрошуємо вас, шановні читачі, завітати до обласної наукової бібліотеки та ознайомитися виданням. Можливо, саме на його сторінках ви знайдете твір, який відгукнеться у вашому серці, подарує нові емоції або надихне на власну творчість.

Валентина Ковтонюк

Зустріч австро – угорської армії мешканцями Львова, пл. Галицька, 22.06.1915 р.

22 червня 1915 року російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації.

У травні 1915 року, союзним австро-угорсько-німецьким військам вдалося перехопити стратегічну ініціативу на Східному фронті й організувати масштабну наступальну операцію. Розпочалась вона під лемківським містечком Горлиці (так званий «Горлицький прорив») і завершилась визволенням з-під російської окупації значної частини Галичини, включно з містом Львів.

У результаті цього несподіваного удару російська армія остаточно втратила надію на утримання лінії фронту по річках Сян і Дністер та змушена була розпочати поспішний відхід, який згодом історики назвуть «Великим відступом».

Для росіян така ситуація склалась невипадково, адже стан справ у їх армії був близький до катастрофічного. Особливо відчутними були такі фактори, як накопичена серед солдатів втома, а також «снарядний голод» — брак артилерійських та стрілецьких набоїв.

На противагу цьому союзні німецька та австро-угорська армії особливих проблем із снарядами не відчували, адже у цей час військова промисловість країн Німеччини виходила на свої пікові можливості. Як наслідок — артилерія союзників «накривала» російські позиції «вогняним валом», наводячи паніку та завдаючи значних людських втрат.

Уже на початку червня австро-угорська армія відвоювала багатостраждальне місто-фортецю Перемишль. Ведучи ар’єргардні бої, росіяни відступили приблизно на 25 кілометрів на схід, до річки Вишня (східна притока Сяну), намагаючись там організувати лінію оборони. У цей час на південному фланзі Східного фронту німецька «Південна армія» під командуванням генерала Лінзінгена захопила Стрий.

Після деяких вагань австрійське та німецьке командування схвалили спільний план подальшого наступу в Галичині. Основною його метою було звільнення столиці коронного краю — міста Львів. Керівництво офензивою було доручено командувачу німецькою 11-ю армією генералу Августу фон Макензену, у розпорядження якого поступала група армій.

До складу цієї групи увійшли:

-на лівому фланзі 4-та австро-угорська армія (лінія фронту між річками Вісла, Сян та містом Сінява);

-по центру — німецька 11-та армія по лінії с.Радава–с.Черневе;

-з правого флангу — австро-угорська 2-га армія (між містом Мостиська та річкою Дністер).

Читати далі: 22 червня: цей день в історії України