В указі Президента України № 456/95 від 17.06.1995 сказано: «Встановити День архітектури України, який відзначати щорічно 1 липня, - у Всесвітній день архітектури», що стало визнанням особливої ролі архітектури у розвитку держави, збереженні історико-культурної спадщини та формуванні сучасного середовища.

Українська архітектурна школа має глибоке історичне коріння. Її розвиток відображає історію самої держави — від храмів Київської Русі до сучасних урбаністичних комплексів. Унікальність української архітектури полягає у поєднанні різних культурних традицій. Давньоруське кам’яне будівництво, дерев’яне народне зодчество, українське бароко XVII—XVIII століть, класицизм, модерн, конструктивізм XX століття — усі ці напрями сформували власну архітектурну мову, впізнавану далеко за межами країни.

День архітектури України - професійне свято архітекторів, містобудівників, реставраторів, науковців, викладачів, інженерів і всіх, хто своєю працею створює простір для життя.

Нині значення цього дня виходить далеко за межі професійного календаря. В умовах повномасштабної війни архітектура стала одним із ключових чинників майбутньої відбудови України. Йдеться не лише про відновлення зруйнованих будівель, а про створення нової якості життя, сучасних міст і громад, що поєднуватимуть безпеку, функціональність, енергоефективність та повагу до історичної спадщини.

Читати далі: День архітектури України

1 липня у світі відзначають Міжнародний день анекдоту – чудову нагоду посміятися, поділитися улюбленими жартами та подарувати гарний настрій оточенню. Саме цього дня відбулося чергове засідання розмовного клубу «СловоТворення» у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, тож темою зустрічі стали сміх, гумор і позитивні емоції у нашому житті.

Під час спілкування учасники пригадували кумедні анекдоти, ділилися веселими історіями з власного життя, а також читали гуморески Павла Глазового, Степана Гусака, Степана Олійника, Євгена Кравченка та Миколи Каганюка. До речі, завітавши до бібліотеки, ви зможете ознайомитися з творами цих майстрів українського гумору.

Родзинкою зустрічі стали інтерактивні мовні вправи. Учасники складали кумедні історії з випадково обраних слів, пояснювали значення граматичних форм і зворотів, характерних для побутового мовлення та просторіччя. А вправа «Спробуй не засміятися» перетворилася на справжній виклик: потрібно було абсолютно серйозно й монотонно прочитати смішні вислови, не піддавшись сміху. Втриматися вдалося далеко не всім!

Зустріч подарувала всім щирі усмішки, гарний настрій і ще раз довела, що вивчати українську мову можна легко, цікаво та з гумором.

Дякуємо всім за активність, позитивні емоції та теплу атмосферу!

Наступне засідання клубу відбудеться 8 липня.

Запрошуємо всіх, хто прагне вдосконалити свою українську, поспілкуватися в дружньому колі та провести час із користю.

Приєднуйтеся до «СловоТворення» – вивчаймо українську із задоволенням!

Читати далі: Міжнародний день анекдоту

Друзі!

Пропонуємо вашій увазі відеоролик про роботу Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

Дізнайтесь, які важливі події і заходи відбулися у бібліотеці протягом місяця.

Залишайтеся завжди на інформаційній хвилі разом з нами!

Засоби масової інформації відіграють важливу роль у формуванні уявлення суспільства про діяльність певної установи чи організації. Тому грамотна комунікаційна політика є не просто додатковим інструментом, а необхідною частиною успішної роботи.

Сьогодні бібліотека – це культурний, освітній, громадський простір, де реалізуються проєкти, проводяться заходи, створюються умови для навчання, творчого розвитку та спілкування. Проте навіть найкращі ініціативи мають обмежений вплив, якщо про них ніхто не знає.

Основні принципи та види комунікації зі ЗМІ висвітлювалися 30 червня на вебінарі «Взаємодія бібліотеки з засобами масової інформації», що проходив у рамках веб-коучингу «БібліоStudies» для фахівців публічних бібліотек області.

Спікер – головний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека Павло Москальов, надав учасникам вебінару прості та практичні поради по роботі з медіа, зокрема, як налагодити контакти з журналістами, які матеріали цікавлять редакції, як зробити так, щоб про бібліотеку розповідали регулярно.

У процесі обговорення учасники дійшли висновку: якщо бібліотека готуватиме цікаві матеріали, демонструватиме реальний вплив на життя людей та підтримуватиме постійний контакт, – медіа перетворяться на постійних союзників.

Читати далі: Відбувся вебінар «Взаємодія бібліотеки з засобами масової інформації»

Володимир Миколайович Челомей - український радянський механік, фахівець у галузі динаміки стійкості складних коливальних систем, генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, дійсний член АН СРСР (з 1962 року), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (з 1974 року), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963).

Народився 30 червня 1914 року у містечку Сідлець Привіслянського краю (сучасна Польща) у родині вчителів. Невдовзі розпочалася Перша світова війна, і сім'я Челомеїв переїхала до Полтави.

Вже у Києві Володимир закінчив 7-річну школу і у 1929 році вступив до автомобільного технікуму. Подальша освіта – на авіаційному факультеті Київського політехнічного інституту (1932 р.) і у Київському авіаційному інституті (КАІ), у який факультет було перетворено у 1933 році. Цього йому замало. Він слухає лекції видатних математиків і механіків – серед яких академіки ВУАН Д.Граве і М.Ф.Кравчук – в університеті та Академії наук.

Успішне навчання дало свої плоди. Виконуючи на другому курсі домашню роботу з теплового розрахунку авіаційного двигуна, 19-річний В.М.Челомей застосував власний метод розрахунку, використавши векторне обчислення. Працю опублікували в “Трудах КАИ”. Всього за час навчання В.М.Челомей опублікував у цьому виданні 20 наукових статей. Свої знання, особливо з теорії коливань, він застосовує на практиці. Двічі під час практики на моторному заводі (сучасна “Мотор-Січ”) він знаходить причини поломок двигунів і дає рекомендації щодо їх усунення. На прохання конструкторів заводу читає їм лекції з теорії коливань. Тут він проводить перші досліди з конструкції пульсуючого повітряно-реактивного двигуна (ПуПРД), теорію якого почав розробляи.

Достроково закінчивши КАІ у 1937 році, В.М.Челомей працює в Інституті математики АН УРСР та читає лекції в КАІ. У 1939 році захистив кандидатську дисертацію з коливань в авіаційних конструкціях. А у 1940-І941 рр. – наймолодший докторант при АН СРСР. На початку червня 1941 р. захистив докторську, але затвердження у Вищій атестаційній комісії зірвала війна.

Під час війни В.М.Челомей продовжує роботу над ПуПРД, а потім – над літаком-снарядом з цим двигуном. На пропозицію Наркома авіаційної промисловості СРСР О.І.Шахуріна у 1944 році призначений директором-головним конструктором заводу № 51 для випуску цієї зброї. Вже наприкінці 1944 року літаки-снаряди були випробувані і підготовлені до випуску. На щастя, використати їх не довелося. Після війни В.М.Челомей створив ще кілька модифікацій цієї зброї та шукав шляхи підвищення її точності. Та його випередили А.І. Мікоян з С.Л. Берією, які вирішили створити літак-снаряд на базі МІГа. Їм і передали у 1953 р. і завод, і КБ В.М.Челомея.

Читати далі: Народився Володимир Миколайович Челомей - генеральний конструктор ракетно-космічної техніки

Чеслав Мілош (30 червня 1911 р., с. Шетенйе, Кедайняйський район, Литва - 14 серпня 2004 р., Краків) ) - польський поет, перекладач, есеїст. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1980 року. Почесний доктор університетів США, Польщі, Литві, Італії, почесний громадянин Літви та Кракова.

Навчався в Університеті Стефана Баторія у Вільно на гуманітарном відділенні, потім на відділені прав та соціальних наук. Після отримання диплому Мілош поїхав до Парижа як стипендіат Фундації національної культури. В 1937 році переїхав до Варшави, де працював радіожурналістом.

Після початку Другої світової війни побував в Румунії, Вільно, потім повернувся до Варшаві, де став членом редакції журналу “Творчість”. Після Варшавського повстання жив в Кракові. В 1945 - 1951 роках працював в дипкомісії — спочатку в польськім консульстві в Нью-Йорку, потім на посадах аташе по культурі ПНР в Вашингтоні та першого секретаря посольства в Парижі.

В 50-ті роки жив в Парижі, співпрацюючи з журналом “Культура”. В 1960 році за запрошенням університетів Каліфорнії та Індіани переїхав до США до Берклі, де викладав на відділенні слов'янських мов та культур в Каліфорнійському університеті. В 1976 році отримав стипендію Гуггенхайма, в 1977 - звання почесного доктора Мічіганського університету в Анн-Арбор, в 1978 — Нейштадтську літературну премію.

В 1981 році Мілош приїхав до Польщі, де отримав звання почесного Люблінського католицького університету. В 1981 - 1982 роках читав курс лекцій з сучасної поезії в Гарвардському університеті. В 1983 році письменник знову приїжджає до Польщі. В 1992 році отримав звання почесного доктора каунаського Університету Вітаутаса Великого.

Так виглядала площа Ринок у Львові 30 червня 1941 року

30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (Б) під проводом Степана Бандери проголосила Акт відновлення Української Держави. У цей день у місто увійшли німецькі війська. Керівником українського уряду став один із керівників ОУН Ярослав Стецько. Але проголошена відновлена Українська Держава проіснувала лише 10 днів. Адольф Гітлер рішуче виступив проти проголошення незалежності України і німецька влада арештувала керівників українських націоналістів.

29 червня 1941 року радянські війська і загони НКВС залишили Львів із тисячами замордованих людей по тюрмах, пограбованими помешканнями і установами.

30 червня о 4:30 ранку у Львів першим увійшов батальйон «Нахтігаль» (перший іноземний легіон Вермахту), що складався переважно з українців. Загалом це було 330 вояків на чолі з командиром Романом Шухевичем. Він знайшов закатованим у в’язниці свого брата Юрія.

За кілька годин після вояків на вантажівці з Перемишля прибула група оунівців, у тому числі і Ярослав Стецько, уповноважений Українським національним комітетом проголосити незалежність України.

«Група ОУН прибула на радянській машині і водій був червоноармійцем-військовополоненим, якого німці відпустили, і цей солдат привіз групу до Львова. Оунівці приїхали на площу перед Собором Юра. Туди ж прийшов і один із підрозділів «Нахтігаль», який вишикувався між собором і митрополичою палатою. На розмову до митрополита Греко-католицької церкви Андея Шептицького пішов Ярослав Стецько, який дезінформував митрополита, повідомивши, що буде проголошення Української Держави, а митрополит запитав, чи це узгодили з іншими партіями, чи це лише оунівська справа, а Стецько обманув, сказавши, що контактують з іншими. Потім він написав лист до гетьмана Павла Скоропадського, до тодішнього керівництва УНР в діаспорі. Вони його підтримали, але йшлося про інші партії, які у цей момент не знали про проголошення. Тобто постфактум, намагалися виправити ситуацію. Митрополит благословив проголошення Української Держави і представником церкви на зборах призначив єпископа Йосифа Сліпого».

Оунівці подали митрополитові на підпис звернення, в якому віталось німецьку армію і висловлювалася підтримка уряду Ярослава Стецька. Кілька годин керівництво ОУН переконувало митрополита підписати звернення, бо, в іншому разі, якщо він не підтримає Українську Державу, то німецька влада теж не погодиться на це.

Глава УГКЦ Андрей Шептицький вимагав від нової встановленої влади однакового трактування для всіх мешканців, не дивлячись на національну і релігійну приналежність. А окрім українців, тут проживали поляки і євреї. Також Андрей Шептицький, можливо, і не знав про розкол в ОУН, бо це було в Кракові, який перебував під німецькою окупацією. Митрополит думав, що Галичина буде з Україною, натомість німці розділили українські землі на різні зони окупації і Галичина опинилася окремо. Збереглись спогади Івана Кедрина-Рудницького, який спілкувався на цю тему з митрополитом, і Тараса Бульби-Боровця. Митрополит Андрей Шептицький привітав Акт про відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, але згодом дуже гостро засудив у своїх пастирських посланнях вбивства, як засіб політичної боротьби.

Читати далі: 30 червня: цей день в історії України

Міністерство культури України 

Станом на кінець червня 2026 року через російську агресію в Україні зруйновано та пошкоджено 1949 пам’яток культурної спадщини та 2576 об’єктів культурної інфраструктури.

Серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини 183 мають статус національного значення, 1570 — місцевого, 196 — щойно виявлені. Повністю зруйновано 46 пам’яток культурної спадщини.

Загалом пошкодження зафіксовано в 18 областях. Найбільших руйнувань зазнали пам’ятки у Харківській області — 356, Херсонській — 305, Одеській — 208, Донецькій — 225, Київській області та м. Києві — 295.

В червні унаслідок чергової російської атаки на Київ зазнав пошкоджень об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та один із найвизначніших духовних і культурних пам’яток України — Успенський собор Національний заповідник Києво-Печерська лавра, Кіностудія Довженка, музейний комплекс Mystetskyi Arsenal, Харківський художній музей, Дніпропетровський будинок органної та камерної музики та ін.

Водночас внаслідок обстрілів та бойових дій постраждали 2576 об’єктів культурної інфраструктури, з яких 540 — повністю знищено.

Найбільших втрат культурна інфраструктура зазнала у Донецькій, Харківській, Херсонській, Сумській, Київській і Запорізькій областях.

Міністерство культури України та його партнери продовжують спільно працювати над подоланням наслідків руйнувань і відновленням культурного потенціалу України.

Більше про цифри на сайті Мінкульту.

Днями у бібліотечному ресурсному центрі «Вікно в Америку» Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбувся показ документального фільму «PALYANYTSIA» від режисерів Кадіма Тарасова та Юлії Большинської.

Стрічка розповідає історію подорожі американських стріт-арт художників Бандита, Джонні та Трістана, які відвідали Україну в перші місяці війни.

Фільм повернув нас у 2022 рік – у той момент, коли світ перевернувся, але разом із тим народилася неймовірна сила єдності, якою так захоплювалися головні герої.

Перед переглядом глядачі послухали відеозвернення Катерини Тимченко, яка координувала роботу митців в Україні та стала однією з продюсерок проєкту. Вона розповіла про історію створення стрічки та враження іноземних художників від нашої держави.

За словами Катерини, фільм передусім спрямований на іноземну аудиторію, адже має на меті донести правду про реалії війни. Однак стрічка викликала великий інтерес й у нашого глядача.

Після показу в залі ще певний час панувала тиша. Тиша усвідомлення. Тиша вдячності людям, які силою мистецтва намагаються допомогти нашій державі.

Дякуємо всім, хто долучився до заходу!

Читати далі: Відбувся показ документального фільму «PALYANYTSIA»

Президент Володимир Зеленський з нагоди Дня Конституції України відзначив державними нагородами культурних діячів і медійників, серед яких письменники Любомир Дереш, Ігор Павлюк і Степан Процюк, журналістка Олександра Горчинська та фотограф Олександр Чекменьов. Відповідний указ оприлюднили на сайті Офісу президента.

У документі йдеться про відзначення «за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов’язку».

Звання «Заслужений діяч мистецтв України» присвоїли письменникові Любомиру Дерешу. Таке саме звання отримали письменник, перекладач і провідний науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Ігор Павлюк, письменник Степан Процюк, фотограф Олександр Чекменьов, художниця Олена Турянська, головний диригент Дніпровського академічного театру опери та балету Ігор Пучков і викладач Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського Артем Вусик.

Орденом княгині Ольги III ступеня нагородили журналістку і членкиню громадської організації «Жінки в медіа» Олександру Горчинську (вона зокрема є авторкою спецпроєкту про ЛБТК+ літературу в Україні, що виходив на Читомо). Цю ж відзнаку отримали продюсерка Чернігівської регіональної дирекції Суспільного Ольга Конопацька-Плєхова, керівниця проєкту інформаційного агентства «Інтерфакс – Україна» Ольга Левкун, оглядачка «Укрінформу» Тетяна Пасова та провідна кореспондентка Запорізької регіональної дирекції Суспільного Карина Галунова.

Серед медійників орден «За заслуги» III ступеня також отримали позаштатний кореспондент Київського бюро «Радіо Свобода» Владислав Єсипенко, медіаекспертка громадської організації «Інститут масової інформації» Ірина Земляна, телеоператор 24 каналу Володимир Павлов і головний редактор «Волинської газети» Володимир Данилюк. Медаллю «За працю і звитягу» нагородили шеф-редактора інтернет-видання «Блискавка» Антона Соколова.

Звання «Заслужений працівник культури України» присвоїли зокрема завідувачці ЕтноБібліотеки Ірині Соколовій та іншим.

Читати далі: Яких діячів культури Зеленський відзначив держнагородами

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека щиро дякує кандидату філологічних наук, доценту Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика Олександру Грищенку за цінний подарунок – книгу Віри Агеєвої «Проти культурної амнезії» (Віхола, 2026), передану до фонду бібліотеки.

Нове видання відомої української літературознавиці присвячене осмисленню національної пам’яті та її ролі у формуванні української ідентичності. На сторінках книги авторка розмірковує над українським досвідом боротьби за право пам’ятати власну історію, зберігати правду про минуле та протистояти нав’язуванню чужих наративів.

Через аналіз класичних і сучасних творів, історичних подій та культурних явищ Віра Агеєва переконливо доводить: пам’ять є не лише зв’язком поколінь, а й важливою умовою існування та розвитку нації. Особливу увагу дослідниця приділяє тим сторінкам історії, які сьогодні набувають нового звучання та допомагають українцям знаходити відповіді на виклики сучасності. Примірник містить автограф авторки та стане справжньою окрасою бібліотечної колекції.

Переконані, що книга стане корисною для науковців, викладачів, студентів, краєзнавців і всіх, хто цікавиться історією української культури, літератури та національної пам’яті.

Запрошуємо відвідати обласну наукову бібліотеку та ознайомитися з цим актуальним виданням!