Міністерство культури України 

У Гданську відкрили Українську книжкову поличку в бібліотеці Європейського центру солідарності — просторі, присвяченому боротьбі за свободу, права людини та демократію.

Міжнародний проєкт «Українська книжкова поличка» реалізується під патронатом Першої леді України Олена Зеленська спільно з Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine та Міністерством культури.

Відкриття відбулося за участі Віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики України — Міністерки культури України Tetyana Berezhna, заступниці Міністра культури України Anastasia Bondar та директорки Європейського центру солідарності Магдалени Містат.

«Українська культура є частиною європейської розмови про свободу, права людини та людську гідність. Відкриття Української книжкової полички в Європейському центрі солідарності — це важливий крок до того, щоб український досвід спротиву був представлений у просторі, де Європа осмислює власну історію боротьби за демократію», — зазначила Тетяна Бережна.

До колекції увійшло понад 100 видань українських авторів, а також документальні книги про український дисидентський рух, боротьбу за права людини, політв’язнів, російсько-українську війну та трансформацію українського суспільства.

Добірку книжок підготували правозахисник і дисидент Мирослав Маринович та журналістка Дарія Гірна. Колекція покликана знайомити читачів з українською літературою та інтелектуальною традицією українського спротиву й боротьби за свободу.

Станом на сьогодні у межах проєкту вже відкрито понад 380 українських книжкових поличок у 70 країнах світу. Загалом їхній фонд налічує понад 75 тисяч книжок українських авторів та видань про Україну.

Читати далі: У Гданську відкрили Українську книжкову поличку в бібліотеці Європейського центру солідарності

25 червня в Україні відзначається День митника – професійне свято людей, які стоять на захисті економічної безпеки держави, контролюють переміщення товарів через кордон і протидіють контрабанді. 

Українська митна служба почала формуватися відразу після проголошення незалежності. Основоположний закон «Про митну справу в Україні» було ухвалено 25 червня 1991 року – саме на честь цієї події у 2020 році було встановлено єдине сучасне свято.

Основними завданнями Державної митної служби є реалізація та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі, забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил.

Під час повномасштабної війни роль українських митників лише зросла. Вони забезпечують максимально швидке та безперебійне оформлення гуманітарної допомоги, військових вантажів і критично важливого імпорту, одночасно посилюючи контроль на нових логістичних маршрутах.

Євген Олександрович Сверстюк – український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ. У 1995 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку есеїв, літературно-критичних статтей «Блудні сини України».

Народився Євген Сверстюк 13 грудня 1927 р. в селі Сільце Волинської області. У 1952 р. закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, згодом став аспірантом Науково-дослідного інституту психології. У 1960 рр. завідував відділом прози журналу «Вітчизна», працював відповідальним секретарем редакції «Українського ботанічного журналу». У 1973 р. його засудили до семи років таборів суворого режиму та п’яти років заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Після звільнення брав активну участь у роботі напівлегального Українського культурологічного клубу, був незмінним редактором християнської газети «Наша віра».

Після проголошення незалежності України письменник боровся за ідею дерадянізації країни. Широко відомі його публікації, присвячені подоланню радянського спадку в духовному житті країни.

Помер Євген Олександрович Сверстюк 1 грудня 2014 року.

25 червня відбулася стендап-екскурсія «Від громадської до наукової», яку провела завідувачка відділу документів і наукових розвідок з питань краєзнавства Анна Трокай. Ця подорож дозволила учасникам ознайомитися з історією однієї з найстаріших культурно-просвітницьких установ Миколаївщини – Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека. Особливу атмосферу заходу створила можливість побувати у приміщенні колишньої громадської бібліотеки – нині архітектурної пам’ятки ХІХ століття ПАЛАЦ УРОЧИСТИХ ПОДІЙ.

Живі історії, маловідомі факти та цікаві подробиці дозволили по-новому поглянути на минуле книгозбірні та людей, які присвятили свої сили її розвитку. Особливе місце в розповіді посіли постаті видатних миколаївців – громадського діяча і публіциста Григорія Ге, міського голови та журналіста Василя Даценка, архітектора Євгена Штукенберга, бібліотекарки й громадської діячки Ольги Пухальської.

Не менш захопливою виявилася й розповідь про сучасну будівлю бібліотеки. Спроєктована як театр, вона отримала нове покликання і вже понад шістдесят років залишається справжнім храмом знань, місцем зустрічі науки, культури та творчості. Героями цієї частини екскурсії стали голова Миколаївського міського кредитного товариства Георгій Властеліца, бухгалтерка Міліта Каруана та актор і антрепренер Микола Лебедєв – люди, чиї долі несподівано переплелися з історією будівлі та міста.

Ювілейний рік триває, а разом із ним відкриваються нові сторінки багатої бібліотечної історії. Попереду ще чимало цікавих зустрічей та подій.

Стежте за нашими анонсами та долучайтеся до святкування, адже історія бібліотеки продовжується – разом з її читачами, друзями та однодумцями.

Читати далі: Відбулася стендап-екскурсія «Від громадської до наукової»

В одній зі своїх статей «Школа і самоосвіта», опублікованій 1929 року в жіночому журналі «Нова Хата», Марія Фуртак-Деркач писала: «Жінка, що сьогодні стала вільною — може й повинна подбати про те, щоб створити освічене суспільство». Ці слова можуть стати мотто до невеличкої оповіді про Марію Фуртак-Деркач (1896–1972), науковицю, архівістку, дослідницю творчості Лесі Українки. За своє довге, майже 80-річне життя вона була свідком багатьох трагічних подій і пережила велику війну, але всі свої зусилля Марія Дем’янівна спрямовувала на те, щоб зберегти культурну спадщину, яка, здавалось, була приречена на знищення.

Деркач Марія Дем’янівна (у дівоцтві – Фуртак). Народилася 25 червня 1896 року в Струсіві Теребовлянського пов. коронного краю Королівства Ґаліції і Лодомерії у складі Австро-Угорщини, нині – село Микулинецької селищної громади Тернопільського р-ну Тернопільської обл. , Львів] – літературознавець, дослідниця архівної спадщини та творчості Лесі Українки, І. Франка, інших українських і зарубіжних письменників, бібліотекар, архівіст. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1935). Кандидат філологічних наук (1952).

Походила з родини народного вчителя Демʼяна Фуртака. Навчалась у Руському (з 1912 р. – Українському) інституті (ліцеї) для дівчат у Перемишлі (1909–1912). У 1914 р. у цьому ж місті склала випускні іспити в Українській державній чоловічій гімназії, одержавши право здобувати подальшу освіту в будь-якому університеті. У 1916–1918 рр. працювала вчителькою в с. Тростянець (на теренах сучасної Івано-Франківщини).

У 1921 р. виїхала до Праги, де вступила на філософський факультет Карлового університету, в якому в 1926 р. за результатами захисту дисертації на тему «Життя і творчість Лесі Українки» чеською мовою (Lesia Ukrajinka její život a dílo) здобула ступінь доктора філософії. Одночасно навчалася в Українському вільному університеті у Празі.

Впродовж 1926–1930 рр. входила до складу редколегії львівського жіночого журналу «Нова Хата» і обіймала посаду його відповідального редактора (на громадських засадах). На сторінках часопису М. Деркач опублікувала десятки матеріалів про визначних діячів української та зарубіжної літератури і культури. Друкувалася також у журналах «Громадянка», «Жінка», «Життя і знання», «Назустріч», «Нові шляхи», «Наша Батьківщина», «Книга», «Книголюб» та ін. У 1927–1930 рр. працювала в Національному музеї у Львові, зокрема впорядкувала матеріали архіву М. Павлика.

Читати далі: 130 років від дня народження Марії Деркач (Фуртак) - літературознавиці, дослідниці архівної...

Регіональний тренінговий центр Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує ознайомитись з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта https://osvita.diia.gov.ua/ «Зірки Е-демократії» https://osvita.diia.gov.ua/courses/e-democracy

В цьому освітньому серіалі ви дізнаєтесь про інструменти народовладдя онлайн: що таке громадський бюджет, електронні петиції, «відкрите місто», Е-консультації й запити на отримання інформації.

Щоб дізнатися про сумнівний тендер, можна подати запит на отримання публічної інформації. Хочете змінити назву вашої вулиці – створіть електронну петицію і проголосуйте за неї всією громадою. Ініціювати нові проєкти для комфорту жителів реально – на допомогу прийде громадський бюджет. Е-консультації стануть у пригоді для місцевих депутатів, щоб вони зібрали думку людей для майбутнього рішення в органах влади. Навчіться використовувати всі інструменти е-демократії після перегляду освітнього серіалу. Якщо у вашій громаді їх немає – у серіалі є інструкція, що робити. Е-демократія зробить місцеву владу прозорою, і освітній серіал допоможе використати цю можливість.

Це спільний проєкт Міністерства цифрової трансформації України та Фонду «Східна Європа». Складається з 9 серій та фінального тесту.

Користуйтеся з користю!

Колекція краєзнавчих календарів Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека поповнилася надзвичайно цінними екземплярами, присвяченими історії Баштанщини та людям, які творили її долю. Щиро дякуємо колективу Баштанський краєзнавчий музей за подарунок.

Календар «Полтавське – Полтавка – Баштанка» знайомить з історією виникнення одного з населених пунктів сучасної Миколаївщини. Календар містить унікальні світлини з фондів Баштанського краєзнавчого музею та починається з подій початку ХІХ століття, коли на степові простори колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового переселялися козаки та державні селяни з Чернігівщини й Полтавщини. У пошуках кращої долі вони заснували поселення, яке згодом стало важливою частиною історії краю. Перші згадки про нього датуються 1811 роком, а назву воно отримало на честь земель, звідки прибули його мешканці, – Полтавське.

Не менш цінним є календар «Бойки Христофорівки: пам'ять у світлинах», присвячений долям людей, які пережили драматичні події середини ХХ століття. Календар вшановує пам’ять бойківських родин, примусово переселених у 1951 році до села Христофорівка Баштанського району внаслідок радянсько-польського обміну ділянками територій. Для багатьох із них переїзд означав втрату малої батьківщини, рідних домівок, звичного способу життя та необхідність починати все заново на новому місці. Світлини, зібрані в календарі, зберігають безцінні свідчення минулого – обличчя людей, родинні історії, народні традиції, особливості побуту та культурної спадщини бойків.

Обидва календарі є яскравим прикладом того, як документальна фотографія та краєзнавчі дослідження допомагають зберігати історичну пам’ять. Вони не лише знайомлять з минулим, а й спонукають замислитися над важливістю збереження родинних архівів, місцевої історії та культурної спадщини громад.

24 червня в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулося чергове засідання розмовного клубу «СловоТворення», присвячене Дню українського ювелірного мистецтва.

Дата цього неофіційного свята є символічною та безпосередньо пов’язана з одним із найбільших археологічних відкриттів в історії України – знаменитою Золотою пектораллю, знайденою у 1971 році видатним археологом і поетом, нашим земляком Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. Свято було започатковане на честь стародавнього ювелірного мистецтва та майстерності творців коштовних прикрас.

У ході спілкування з інтерактивними завданнями учасники зустрічі дізналися багато цікавих фактів про дорогоцінні метали, коштовне каміння та історію ювелірної справи. Пізнавальна вікторина «Ювелірна ерудиція» дала змогу не лише перевірити знання, а й вивчити нові терміни, цікаві факти з історії прикрас та символіку їх використання в різні епохи. А розважальна інтерактивна вправа «Прикраси із літератури та кіно» допомогла пригадати відомі літературні твори та кінострічки, у яких прикраси відіграють важливу роль у сюжеті або розкритті образів героїв. Частина згаданих творів була експонована на тематичній книжковій виставці.

Особливе зацікавлення викликало розгадування ребусів на ювелірну тематику та читання запропонованих фрагментів текстів від імені коштовностей. Учасники знайомилися з назвами сучасних аксесуарів, розширюючи свій словниковий запас і відкриваючи нові для себе поняття.

Наступне засідання клубу відбудеться 1 липня. Будемо говорити про значення позитивних емоцій та насолоджуватися читанням улюблених гумористичних творів.

Читати далі: Відбулося чергове засідання розмовного клубу «СловоТворення», присвячене Дню українського...

Міністерство культури України 

У Брюсселі на полях засідання Європейської Ради відбулося підписання Спільної декларації «Європа для культури, культура для Європи».

Документ підписали Президент Республіки Кіпр Нікос Христодулідіс як представник країни, що головує в Раді ЄС, Президентка Європейського парламенту Роберта Метсола та Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Декларація закріплює спільне політичне зобов’язання щодо захисту, підтримки та розвитку культури в Європі, а також підтверджує важливість культурного й мовного різноманіття, свободи мистецтва та культурної спадщини.

«Культура є важливою складовою національної безпеки України в умовах війни. Ми повністю підтримуємо спільну декларацію «Європа для культури – Культура для Європи» та її новий програмний документ «Культурний компас для Європи». Культура є живою основою національної ідентичності кожної з держав-членів ЄС, запорукою єдності та рішучого наміру боронити спільні європейські цінності. Це надзвичайно вчасне і важливе усвідомлення теперішньої Європи перед викликами сьогодення», – зазначила Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – Міністерка культури України Tetyana Berezhna.

Спільна декларація є виразом політичної підтримки з боку усіх європейських інституцій нового Програмного документа ЄС «Культурний компас для Європи», що додає важливої політичної ваги для подальшого втілення стратегії розвитку культури в Європі.

Детальніше про документ на сайті Мінкульту.

24 червня 1917 року у Микольську-Уссурiйському відбувається Перший загальний всеукраїнський з’їзд діячів і громадянства Далекого Сходу. Підсумком роботи з’їзду стало звернення до Тимчасового уряду з вимогою про визнання ним широкої національно-культурної автономії для українського населення, організацію українських військових частин з українців-вояків російської армії, створення Далекосхідної Української Крайової Ради та її Секретаріату. На З’їзді під головуванням А. Романюка було створено перший виконавчий орган нової держави — Тимчасовий Далекосхідній Український Крайовий Комітет, який очолив Онисим Ступак. Фактично з цього моменту починається організована боротьба українців краю за національну державність.

Влітку 1917 року у Владивостоці було створено місцеві організації Української соціал-демократичної робітничої партії та Української партії соціалістів-революціонерів. 16 липня 1917 року в Харбіні відбувся загальний з’їзд делегатів, на якому була створена Українська Окружна Маньчжурська Рада, на чолі з лікарем штабу військ І. Модзалевським. 7 січня 1918 року в Хабаровську відбувається Другий Всеукраїнський з’їзд, прибуло багато селян, що цікавилися справою переселення на Україну. Вибрано новий Тимчасовий Комітет, до якого ввійшли: Гордій Мелашич, Гаврило Кириченко-Могила і Я. Кушнаренко. Тим часом російські більшовики, що повалили російський Тимчасовий Уряд Керенського, захопили владу на Сибіру й пробували вчинити це й на Зеленому Клині, вчиняючи різню в Благовіщенському. Китайці прогнали більшовиків з Маньчжурії. Це дало змогу генералу Дмитру Хорвату зорганізувати в Харбіні українські антибільшовицькі військові частини.

Під захистом свого національного війська могла розвивати свою діяльність заснована в Харбіні Маньчжурська Українська Окружна Рада, що видавала свій офіційний «Вісник» та створювала українські школи в краю. 7 квітня 1918 року у Хабаровську відбувається Третій Всеукраїнський з’їзд, на якому було прийнято рішення про створення Української держави на Тихому океані та приступити до формування Української армії Зеленого Клину.

Для координації подальшої боротьби було сформовано Тимчасовий Далекосхідній Український Крайовий Комітет.

Читати далі: 24 червня: цей день в історії України

Сьогодні найтепліші слова та щирі усмішки - для чарівної ювілярки!

Колектив Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека вітає з особистим святом Галину Миколаївну Войциховську, завідуючу відділом соціокультурної діяльності!

Богдан Степанович Боднарский народився 23 червня 1874 року в місті Радивилів, нині Рівненської області - український і російський книгознавець, бібліограф.

Через фінансові проблеми сім'ї за систематичну освіту зміг узятися з деяким запізненням. Лише в 1901 р., уже маючи 27 літ, закінчив юридичний факультет Московського університету, згодом навчався в Археологічному інституті, який закінчив у 1910 p.

Але так склалося життя, що найбільш повно його здібності розкрилися не в юриспруденції і не в археології, а в книгознавчій справі, педагогіці. Причому працьовитість, енергія, аналітичний розум дуже швидко допомогли радивилівцеві завоювати книгознавчу Москву. Боднарський став першим директором Російської центральної книжкової палати (в 1920 p.), директором Російського бібліографічного інституту (в 1921 р.).

Він був пропагандистом міжнародної класифікації знань, яку вивчив, перебуваючи в Міжнародному бібліографічному інституті в Брюсселі, - під керівництвом засновника цього інституту Поля Отлє. Виступаючи з численними доповідями в різних товариствах, Богдан Степанович ще на початку 20 століття зумів переконати колег - учених і просто бібліотекарів - у перспективності десятинної класифікації знань. А ще переклав із французької «Скорочені таблиці десятинної класифікації Міжнародного бібліотечного інституту» і взявся видати складені ним методичні посібники для різних бібліотек. Основна праця Богдана Боднарського - «Бібліографія російської бібліографії», яка увібрала в себе огляд літератури за 1913 - 1925 роки. З 1921 р. він був професором, у 1943 р., захистивши дисертацію, став доктором педагогічних наук. У 1945 р. удостоївся звання заслуженого діяча науки РРФСР. Педагогічні здібності нашого земляка проявилися в той період, коли він читав лекції з бібліографії на курсах у Московському університеті ім. Шанявського, коли виступав у вишах Ленінграда. Важлива сторінка біографії Боднарського - редагування в 1913–1929 роках журналу «Библиографические известия», що видавався Бібліографічним товариством при тодішньому Імператорському Московському університеті. А членом цього товариства він став ще з 1909 р., із наступного року був його секретарем, а в 1920 - 1939 роках головував тут.

Помер Б. Боднарський на 94 році життя.